Page 56 - 4558

дозволяють зробити висновок про взаємозалежність функції
паркового простору і специфіки його ландшафтної організації.
Найбільш характерними прийомами паркових композицій є
використання великих територій для побудови паркових
угрупувань, а також пейзажних ефектів далеких перспектив,
природних геометричних форм декоративної рослинності,
води, як паркоутворюючого чинника, перетятого рельєфу
місцевості, штучного рельєфу, колоритної перспективи,
чергування відкритих і закритих просторів, зміни пейзажів,
побудованих на контрасті гри світла і тіні, помірного
застосування скульптури, малих архітектурних форм і
кольорів.
Отже, для парків характерні такі загальні риси:
- побудова простору з урахуванням умов місцевості і
включенням її природних якостей до паркового
середовища, образне трактування природи;
- підсилення ролі архітектурних елементів у композиції
ландшафту;
- територіальний поділ на планувальні ландшафтні
райони залежно від фізіологічних особливостей;
- композиційний та просторовий взаємозв’язок районів і
ділянок;
- масштабність і пропорційність внутрішніх
просторових елементів;
- пейзажні картини – основний метод об’ємно-
просторової побудови парку.

55