Page 58 - 4558

Збільшення розмірів відкритих ділянок парку є необхідним
для створення кращих умов огляду найважливіших і виразних
фрагментів природи. При цьому специфіка людського зору
визначає оптимальну дистанцію до об'єкту. Чергування
відкритих і закритих просторів парку створює у людини серію
вражень, діапазон яких – від відчуття естетичної насолоди
різновидністю паркових картин до сумного монотонного
втомлення при спогляданні однакових пейзажів. Психологія
сприйняття навколишнього середовища має певну
закономірність, яку необхідно враховувати у побудові
паркової композиції, зокрема при виборі конфігурації
дорожно-стежкової сітки. З метою досягнення позитивної дії
ландшафту парку на людину доцільно використовувати набір
планувальних прийомів, що забезпечують зміну сприйняття
картин: модуляцію глибини простору, чергування основних і
другорядних домінант, можливість руху через і навколо
об'ємів рослинності, зміну ступеня освітленості різних
ділянок, розміщення колоритних акцентів вздовж маршрутів
руху. Використання локальних домінант (паркові споруди,
водні пристрої, контраст штучного рельєфу, зміна характеру
декоративного мощення) буває особливо необхідним на
ділянках, де пейзаж стає монотонним і роль основних
домінант (горби, долина ріки, великі паркові споруди)
зменшується.
Певну цікавість у процесі сприйняття паркових просторів
вносить надання композиції парку деякого сюжету або
сценарію, в якому послідовно розкриваються картини, що
найбільш запам'ятовуються. Сценарний план є продуманою
черговістю розкриття серії паркових пейзажів, побудовану
залежно від вибраної лінії сюжету.
Значну роль в побудові композиції паркових просторів
відіграє рослинний матеріал, який можна віднести до числа
традиційних пластичних засобів досягнення виразності
пейзажних картин. До них відносяться деревні масиви, гаї,
групи дерев, солітери, алейні насадження, боскети і
57