Page 52 - 4553

тому розумінні, що концентрація напружень біля їх кінців
може викликати зсув.
Ці мікротріщини вже будуть ініціювати зсувоутворення,
аналогічно дряпині.
Механізм зсувоутворення біля таких «активних»
мікротріщин пояснюється з позицій теорії дислокацій. При
навантаженні твердого тіла, по-перше, відбувається дифузія
вакансій до місць підвищеної концентрації напружень, їх
осідання і коалесценція на «активних» мікротріщинах. Чим
вищий градієнт напруження біля такої тріщини, тим
інтенсивніший процес, що сприяє росту тріщини. По-друге, ці
тріщини внаслідок значної концентрації напружень біля них є
суттєвою перешкодою руху дислокацій, що веде до
зосередження їх в цих місцях, викликає перенапруження в
гратках і сприяє утворенню зсувів.
Безсумнівно, кількість «активних» ультрамікротріщин
залежить від величини середнього напруження, зростаючи від
нуля при «істинно» пружній деформації. Напруження, які
відповідають зоні пластичної деформації, повинні викликати
появу значної кількості «активних» тріщин. Необхідно
підкреслити, що з величезного числа хаотично розкиданих
ультрамікротріщин у твердому тілі рости і розвиватись в
«активні» будуть лише ті, які сприятливо орієнтовані відносно
зовнішніх сил.
Розвиток ультрамікротріщин, розмір яких більший за
ймовірний для даного середнього напруження, зв’язаний з
випадковим розміщенням дефектів кристалічних граток, на
базі яких формуються ці тріщини. Це підтверджується
неоднаковою товщиною пачок зсуву при пластичних
деформаціях металевих монокристалів.
З ростом ультрамікротріщин під впливом розтягуючих
напружень з’являються нові поверхні розділу. Витрачена: на
це робота пропорційна поверхневій енергії твердого тіла. Ця
робота, складаючись з роботою, витраченою на пружну
деформацію тіла при його розтязі, нагромаджується у вигляді
потенціальної енергії тіла і може бути використана при
виконанні зовнішньої роботи. Якщо розтягуюче напруження

60