Page 39 - 4553

тільки від величини напруження і якості матеріалу кристала, а
й від зовнішнього середовища, в якому відбувається
деформація, про що мова йтиме нижче.
Теоретично підраховано, що в правильно побудованому
(ідеальному) кристалі неможливо викликати зсувоутворення
(пластичну деформацію) при дії тих малих напружень, які
призводять до пластичної деформації в реальних кристалічних
тілах. Наприклад, (для зсуву в твердому тілі з ідеальними
гратками на одну атомну відстань необхідно напруження, що
приблизно дорівнює величині модуля зсуву, тоді як у
-4
реальних умовах для зсувоутворення досить напруження (10 -
-5
10 )G.
Щоб пояснити це явище, необхідно, по-перше, при-
пустити відсутність ідеального порядку в будові кристалічних
граток твердого тіла і його насичення великою кількістю
дефектів, що повинно значно зменшити міцність твердого тіла
по-друге, припустити, що зсув однієї частини відносно іншої
не повинен відбуватись одночасно-по всій площі ковзання, а
починатися на одній або кількох ділянках і поширюватися
згодом на всю площу ковзання з деякою певною швидкістю; у
зв’язку з цим напруження для пластичної деформації значно
зменшуються. (Границя переходу від зони, де цей зсув вже
відбувся, до зони, в якій зсуву ще не було, має назву
дислокації ковзання, а сама лінія — лінією дислокації).
Ці два припущення дістали тепер експериментальне
підтвердження і є дуже важливими для з’ясування взаємодії
зовнішнього середовища а твердим тілом, особливо в
напруженому етапі і в процесі деформації.
Універсальна властивість твердих тіл — недосконалість
їх будови — полягає у наявності в тілі різноманітних,
статистично розподілених дефектів з розмірами від
ультрамікроскопічного до мікроскопічного порядку величин.
Ці дефекти переважно зосереджені по кристалохімічно
слабких місцях в гратках твердого тіла. Дефектність зв’язана з
початковою відсутністю ідеального порядку в будові
кристалічних граток, але може бути також викликана

47