Page 42 - 4535

Значить, у міру складності завдань, достойних того, щоб
доручати їх вирішення інженерові, може бути той рівень
освіти, загалом та професійна підготовка, яку повинні
одержувати випускники вузу.
Наявність у інженера досвіду практичної роботи,
одержання ним після вузівської освіти – все це розширює у
бік збільшення діапазон складності завдання, вирішувати які
йому під силу. Але нижню межу цього діапазону, насправді,
розмиту, нечітку, можна задавати виходячи з того
усередненого рівня компетентності, яка забезпечується
вузівською освітньою програмою.
Зі сказаного можна стверджувати, що ті, на кого
покладено завдання займатися інженерною діяльністю,
мають бути:
1) напряму пов’язані з розробленням та використанням
ТО;
2) мати необхідний рівень компетентності, що
відповідає визначеним стандартам освіченості та
прийнятим нормам вищої професіональної освіти;
3) вміти оцінювати наслідки невчасного і помилкового
їх вирішення та нести адекватну відповідальність за
виконану інженерну роботу.
Наведене твердження є одним із ключових. Комусь воно
може здатися банальним. Але і насправді, ту роботу, що
пов’язана зі створенням і використанням ТО, де потрібні
набуті молодими спеціалістами у вузі професійні знання,
навички і вміння, тобто його професійна компетентність, він,
безперечно, має підстави розглядати як інженерну. Проте,
звернемо увагу ще раз: компетенції інженерів, техніків,
операторів, менеджерів перетинаються. Рівень компетентності
випускників не однакові. Тому їх оцінка відповідності
виконуваної роботи кваліфікації, вказаної в одержаних
дипломах, має суб’єктивний характер[1].

41