Page 134 - 4535

Таким чином, ремонтопридатність – складна властивість
виробу у відношенні до Т 0 та Т у. Звідси, відносно коефіцієнта
готовності К Г показник Т В можна розглядати як одиничний, а
відносно Т 0 і Т у – як комплексний.
Інтегральний показник якості продукції – відношення
сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання
продукції до сумарних витрат на її створення та експлуатацію
або споживання.
Серед показників якості є такі, які неможливо виразити
числовими значеннями (відтінки, запах, тембр тощо). Вони
визначаються за допомогою органів чуттів (органолептично) і
називаються сенсорною характеристикою.
Оцінка рівня якості продукції може здійснюватись
диференційним або комплексним методами. Під час
застосування диференційного методу здійснюється
зіставлення одиничних показників якості нової продукції з
ідентичними базовими показниками якості, а під час
комплексного – фактичних комплексних показників із
базовими комплексними показниками.
Числові значення показників якості встановлюються за
допомогою об’єктивних і суб’єктивних методів. Об’єктивні
методи: вимірювальний, реєстраційний та розрахунковий.
Суб’єктивні методи: органолептичний, соціологічний,
експертний. Об’єктивні методи базуються на використанні
технічних вимірювальних засобів реєстрації, підрахунку
подій, виконанні розрахунків. Основа суб’єктивних методів –
аналіз сприйняття органів чуття людини, збір і врахування
думок, рішення, які приймаються групою спеціалістів-
експертів.
Загалом існує наступна номенклатура основних груп
показників якості за властивостями продукції, які вони
характеризують (ГОСТ 22851-77):
1. Показники призначення характеризують властивості
продукції, що визначають основні функції, для виконання

133