Page 53 - 4531

ефективно поліпшувати якість металу шва, захистивши
полум’ям зону зварювання від впливу повітря.
Особливо багато прихильників газового (автогенового)
зварювання було у Франції та Німеччині. Тут наполегливо
удосконалювали пальники, газові витворні (генератори) для
одержання ацетилену, клапани, редуктори, досліджували
причини дефектів, вибирали оптимальні режими зварювання і
форми розчищання ребер.
У Росії газове зварювання впроваджено 1906 року. Його
використовували для виправлення браку литва, для
виготовлення невідповідальних деталей машин, під час
ремонту виробів із низьковуглеродної ствоі, міді і чавуну, у
залізничних майстернях.
До початку 20-х років ХХ століття у зварювальному
виробництві переважало газове зварювання. Працювало
декілька заводів з виробництва кисню. Газове зварювання
застосували для спорудження магістральних нафтопроводів у
1926-1935 роках. 1926 року було створено радянсько-
американське акціонерне товариство «Рагаз», основне
завдання якого полягало у розвитку газового зварювання в
СРСР. Почався випуск пальників, різаків, редукторів,
ацетиленових генераторів.
Для цілковитої перемоги газу над дугою треба було
тільки збільшити швидкість зварювання. І тут виявилося, що у
газового зварювання майже нема резервів, що з нього уже
нема що «вичавити»; ні потужність, ні концентрація полум’я
не хотіли підвищуватися. А при дуговому зваренні проблема
збільшення швидкості вирішувалася збільшенням величини
струму дуги (звичайно ж, до певної межі). Але пластичність
металу шва, одержаного дуговим зварюванням, була низькою,
що часто нівечило усі переваги цього методу.
Суть процесу газового зварювання полягає ось у чому.
Кисень та ацетилен подаються у газовий пальник по гумових
шлангах, а на виході із сопла пальника утворюється полум’я,
потужність і склад якого можна регулювати, змінюючи
витрату газу і співвідношення між киснем та ацетиленом.
Схему ацетилено-кисневого пальника з подвійним
регулюванням газів, які надходять, а також комплект

52