Page 133 - 4531

5.4 Стикове зварювання

Стикове зварювання – спосіб, при якому деталі
з’єднюються (зварюються) по всій площині їх дотикання під
дією нагрівання зусилля стиску. Деталі однакового чи
близького за розміром перерізу закріплюють в електродах-
губках машини, до яких підводять струм (рис.5.8). При
нагріванні і пластичній деформації металу у зоні стику
частина елементарних частинок-зерен металу руйнується з
одночасним утворенням нових (спільних для обидвох
деталей) зерен. Крім того, обов’язковою умовою одержання
міцного з’єднання є усунення плівки окислів на торцях
деталей чи їх руйнування.
Для зварювання використовується тепло, яке виділяється
у контакті між торцями з’єднуваних деталей (а рахунок
контактного oпору) і у самих деталях, які мають власний опір.
При стиковому зварюванні перехідні опори губка-деталь дуже
малі і майже не впливають на загальну кількість тепла. У
стиковому зварюванні розрізняють зварювання опором і
зварювання оплавленням.
Зварювання опором – спосіб стикового зварювання, при
якому струм вмикається після стискання деталей 3 зусиллям,
яке передається губками машини 1,2 (рис.5.8, а). На початку
процесу деталі контактують тільки по окремих виступах, що і
створює контактний опір. Після ввімкнення струму, завдяки
його високій густині на виступах метал зони контакту деталей
інтенсивно нагрівається і під дією зусилля виступи
зминаються. Контактний опір швидко зменшується і далі
нагрівання відбувається за рахунок власного опору деталей,
який збільшується зі збільшенням температури. Коли
температура у зоні контакту стане близькою до температури
плавлення металу, деталі під дією зусилля зварюються
внаслідок рекристалізації з утворенням плавного потовщення
– посилення (рис.5.8,б).

132