Page 45 - 4521

3.1 Алгоритми, що самоадаптуються
3.1.1 Неоднорідна мутація
Одним із способів організації самоодаптуючого алго-
ритму є застосування неоднорідної мутації [10]. Якщо мутує

ген y і, то нове значення y [ випадково генерується на відрізку
i
[min і,max і]:
t
 1 (  ) b
y  (max  y )( 1  r T ),q  0
y i `   i i i
t
 1 (  ) b
y  (y  min )( 1  r T ),q 1
 i i i
(3.1)
де q випадковим чином приймає значення 0 або 1; r — випад-
кове число, що приймає значення з діапазону [0; 1]; t — номер
покоління; T — максимальне число поколінь; b — деякий па-
раметр, обумовлений природою завдання; min і і max і — верхня
і нижня межі для величини y і.

3.1.2 Інцест

Стратегія інцеста використовується як механізм
самоадаптації оператора мутації. Вона полягає в тому, що
«щільність мутації» (вірогідність мутації кожного гена) визна-
чається для кожного нащадка на підставі генетичної близькос-
ті його батьків. Наприклад, це може бути відношення числа
співпадаючих генів батьків до загального числа генів хромо-
соми. В результаті інцеста на початкових етапах алгоритму
при високій різноманітності генофонду популяції вірогідність
мутації буде гранично мала, тобто практично відбуватиметься
лише схрещування. При зменшенні різноманітності, що вини-
кає у разі попадання алгоритму в локальний оптимум, вірогід-
ність мутації зросте. Очевидно, що при повному сходженні
популяції алгоритм стане стохастичним, тим самим вірогід-
ність виходу популяції з локального оптимуму зросте.

44