Page 49 - 4521
P. 49

стю  рішення.  При  цьому  простір  параметрів  повинен  бути
           дискретизований так, щоб відстань між вузлами дискретизації
           відповідала  необхідній  точності.  Припустимо,  по  умові  за-
           вдання з функції від двох змінних x 1 і x 2, визначеній на прямо-
           кутній області D = {0 < x 1 < 1; 0 < x 2 < 1}, потрібно локалізува-
                           *
                                                                     -6
           ти вирішення x  з точністю по кожному з параметрів 10 . Для
           досягнення  такої  точності  простір  параметрів  дискретизуется
                                                     6
                                             -6
           рівномірною  сіткою  з  (b і-а і)/(10 )  ~  10     вузлами  по  кожній
           координаті. Закодувати таку кількість вузлів можна J = 20 бі-
                                                   J
                                               6
           тами, де J визначається з умови 10  < 2  +1. Виходить, що зага-
           льна  довжина  бінарного  рядка  кодування  для  двовимірного
           завдання складе 2 ×20 = 40 біт. При такому способі кодування
           значення варіаційних  параметрів рішень розташовуватимуться
           по  вузлах  сітки,  дискретизующої  D.  Відповідно,  якщо  коду-
           вання  двох  рішень  співпадатимуть,  то  співпадатимуть  і  зна-
           чення параметрів обох рішень.
                  У  багатьох  випадках  така  модель  може  виявитися  не-
           ефективною.  Крім  того,  що  вона  достатньо  громіздка  (яким
           буде  хеммінговий простір пошуку  для завдання з сотнею па-
           раметрів?!). Практика показує, що довге кодування підвищує
           вірогідність «передчасної» збіжності. До того ж застосування
           довгих кодувань зовсім не гарантує, що знайдене рішення во-
           лодітиме необхідною точністю, оскільки цього, в принципі, не
           гарантує  сам  ГА.  Згідно  цьому,  для  того,  щоб  застосовувати
           ГА до завдання, спочатку вибирається метод кодування рішень
           у  вигляді  рядка.  Фіксована  довжина  (J-біт)  двійкового  коду-
                                             J
           вання означає, що будь-який з 2  можливого бінарного рядка
           представляє можливе рішення задачі. По суті, таке кодування
           відповідає  розбиттю  простору  параметрів  на  гіперкуби,  яким
           відповідають  унікальні  комбінації  бітів  в  рядку-хромосомі.
           Ідея ГА полягає в тому, щоб, маніпулюючи наявною сукупніс-
           тю бінарних уявлень, за допомогою ряду генетичних операто-
           рів отримувати нові рядки, тобто переміщатися в нові гіперку-
           бики.  Отримавши  бінарну  комбінацію  для  нового  вирішення,
           формується  вектор  (операція  декодування)  із  значеннями  з

                                          48
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54