Page 48 - 4521
P. 48

4 СИМВОЛЬНА МОДЕЛЬ ГЕНЕТИЧНОГО АЛГОРИТМА
                               4.1 Постановка завдання
                  Розглянемо  оптимізаційне  завдання  (докладніше  про
           оптимізаційні завдання див. в додатку A.2): max f(x) з допус-
           тимою множиною
                D   x   x ,  x ,..., x N  x  a , b i  i 1,   2 ,  ,..., N      (4.1)
                                           i
                                2
                                                 i
                             1
           де f(x) — максимізована (цільова) скалярна багатопараметрич-
           на функція, яка може мати декілька глобальних екстремумів,
                                                                           N
           прямокутна область D — область пошуку, D — підмножина R .
           Передбачається, що про функцію f(x) відомо лише те, що вона
           визначена в будь-якій точці області D. Ніяка додаткова інфор-
           мація про характер функції  і  її властивості (диференцінність,
           безперервність і так далі) в процесі пошуку не враховується.
           Під рішенням поставленої задачі розумітимемо вектор
           x = (x 1,x 2..., x N). Оптимальним рішенням вважатимемо вектор
           x =  x*, при якому цільова функція  f(x) приймає максимальне
           значення. Виходячи з припущення про можливу багатоекстре-
           мальність  f(x), оптимальне рішення може бути не єдиним.
                                4.2 Символьна модель

                  Для того, щоб побудувати простір уявлень під генетич-
           ний алгоритм для завдання оптимізації необхідно дискретизу-
           вати  простір  параметрів  скалярної  функції  f(x).  Параметри  x
           зазвичай  кодуються  бінарним  рядком  s.  Використовуючи  ці-
           льову функцію f(x), можна побудувати функцію µ(s), відобра-
           зив,  коли  це необхідно,  f(x)  на  додатню  піввісь.  Це  робиться
           для того, щоб гарантувати пряме співвідношення між значен-
           ням  цільової  функції  і  пристосованістю  рішення.  Згодом  ГА
           працює саме з модифікованою цільовою функцією µ(s). Таким
           чином,  кожне  можливе  вирішення  s,  що має  відповідну  при-
           стосованість µ(s), представляє вирішення x. Зазвичай перехід з
           простору параметрів D в хеммінговий простір бінарних рядків
           здійснюється кодуванням змінних x 1,x 2...,x N в двійкові цілочи-
           сельні рядки. Довжина рядків визначається необхідною точні-
                                          47
   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53