Page 50 - 4521

відповідного гіперкуба. Таким чином, кожне вирішення гене-
тичного алгоритму матиме наступну структуру (точка в прос-
торі параметрів фенотип):
N
x  x , x ,..., x  D  R
1 2 N (4.2)
Бінарний рядок s фіксованої довжини, що однозначно
ідентифікує гіперкуб розбиття простору параметрів (генотип)
s = ( β 1, β 2,..., β j) належить S, де S — простір представлень
бінарних рядків довжини J.
Скалярна величина µ відповідає значенню цільової фу-
нкції в точці x (придатність): µ = f(x).
У термінології, прийнятій в теорії ГА, таку структуру
прийнято називати особиною.
Взагалі можуть існувати особини, що володіють різни-
ми фенотичними ознаками, але мають однакові генотипи (таке
явище зустрічається в природі, наприклад, у однояйцевих бли-
знят). Це дозволяє використовувати крупніше розбиття прос-
тору параметрів, звужуючи простір бінарних рядків S і робля-
чи при цьому довжину хромосомного набору коротшим. Різ-
номаніття точок, що розподіляються в невеликих гіперкуби-
ках, дозволяє досягати високої точності.
4.3 Геометрична інтерпретація символьної моделі

У попередньому розділі було розглянуто, яким чином здій-
снюватиметься перехід з евклідового простору параметрів в
простір уявлень (бінарних рядків). Розглянемо цю процедуру
на конкретному прикладі простої одновимірної функції
f(x)= 10 + xsinx, визначеною на відрізку [0, 10]. Нехай коду-
вання здійснюватиметься бінарними рядками довжини 3
3
(див.рис.4.1), тобто відрізок [0, 10] потрібно розбити на 2 = 8
підінтервалів, кожному з яких відповідатиме унікальна двійко-
ва комбінація, що отримується перестановкою номера підінте-
рвала, рахуючи зліва направо, в двійкову систему. Довжина
кожного такого інтервалу буде h = 10 : 8 = 1,25.

49