Page 41 - 4521

що, по-перше, кількість островів, що приймають домінуючих
«емігрантів» з острова, обмежена (2–5 островів). По-друге,
обмін особинами односторонній. Тому у великій популяції
з'являться групи островів з різними домінуючими особинами.
Якщо популяція невеликого розміру, то можлива швидка міг-
рація помилкових домінуючих особин. Наприклад, дійсне рі-
шення знаходиться тільки на одному острові, а декілька поми-
лкових домінант — на інших островах. Тоді при міграції кіль-
кість помилкових особин на островах зросте (кожен острів
міграції виходить з не менше 2 островів), генетичним алгори-
тмом вірне рішення буде зруйновано. Тим самим в маленькій
популяції при генетичному дрейфі можлива поява помилкових
домінуючих особин і сходження алгоритму до помилкового
оптимуму.
Введення міграцій в острівній моделі дозволяє знаходи-
ти різні особини-домінанти в підпопуляціях, що сприяє під-
тримці різноманіття в популяції. Кожну підпопуляцію можна
прийняти за острів. Під час міграції підпопуляції обмінюються
своїм домінуючим генетичним матеріалом. При частій міграції
великої кількості особин відбувається перемішування генетич-
ного матеріалу. Тим самим усуваються локальні відмінності
між островами. Дуже рідкісні міграції не дозволяють запобігти
передчасній збіжності алгоритму в маленьких підпопуляціях.
У даній моделі з кожного острова міграції можуть відбуватися
лише на певну відстань: 2–5 островів залежно від кількості
підпопуляцій. Таким чином, кожен острів виявляється майже
ізольованим. Кількість островів, на які можуть мігрувати осо-
бини однієї підпопуляції, називають відстанню ізоляції. Слід
відмітити, що взаємоміграції виключені (рис.1.14).

40