Page 24 - 4516
P. 24

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВІ ПРИНЦИПИ В
                          ХРАМОВОМУ БУДІВНИЦТВІ РІЗНИХ РЕЛІГІЙ СВІТУ

                   2.1 Загальні архітектурно-планувальні та технічні вимоги до проектування
            храмів
                   Храм  будь-якої  конфесії  складається  із  головних  (сакральних)  приміщень,
            допоміжних  і  технічних.  Орієнтовний  склад  приміщень  і  їх  площі  подані  в  табл.  3.
            Площа  і  перелік  приміщень  можуть  бути  уточнені  конкретним  завданням  на
            проектування.
                   Храм  повинен  бути  доступний  для  будь-якої  категорії  інвалідів,  для  яких
            необхідно передбачити в’їзний пандус. Пандус, що має понад 10 м, потрібно робити з
            відпочинковими горизонтальними майданчиками завдовжки 1 м.
                   Окрім головного, в храмі слід передбачати додаткові службові входи, бажано в
            протилежних частинах, храму. Враховуючи вимоги пожежної безпеки, сумарна ширина
            всіх вхідних дверей храму повинна братися з розрахунку І стулка на 70 осіб. Крім того,
            в  протилежних  частинах  храму  слід  запроектувати  ніші  для  встановлення  пожежних
            кранів з гідрантами - 2100 х 1030 x 260 мм. У будь-якому храмі дуже доречним буде
                                                       2
            передбачити  невелику  комірку  (2  -  3  м )  для  зберігання  інвентарю  прибиральниць,
            обладнану краном і трапом.
                   Проектуючи покрівлю храму, слід забезпечити безперешкодний зовнішній відвід
            води  з  даху,  уникати  рішень,  які  можуть  призвести  до  утворення  снігових  «мішків».
            Небажаними  є  ділянки  плоскої  покрівлі  із  зовнішнім  чи  внутрішнім  водовідводом.  З
            бань  і  барабанів  робиться,  як  правило,  неорганізований  водовідвід.  Причому  ринви  і
            водостічні  труби  можуть  суттєво  спотворити  архітектуру  храму,  якщо  архітектор
            самоусунеться від їх вирішення і цим займуться на свій розсуд майстри-будівельники.
            Проект також має передбачити можливість зовнішнього виходу на дах за допомогою
            стремінних драбин.
                   Правильне вирішення системи вентиляції храму має дуже важливе значення під
            час його експлуатації, особливо важливо уникнути утворення конденсату водяної пари.
            Випуск  відпрацьованого,  повітря  здійснюється  у  верхній  частині  куполів  через
            спеціальні  вентиляційні  гратки.  Площа  вентиляційних  граток  визначається  згідно  із
            розрахунком спеціалістів- теплотехніків, однак орієнтовно на кожне місце в храмі має
                               2
            припадати 3-4 см  площі вентиляційних граток. Від вентиляційних граток повітря по
            спеціальних  утеплених  вентканалах,  що  проходять  крізь  конструкцію  куполу,
            випускається назовні через ліхтар. Ліхтар увінчує зверху баню і є опорою маківки та
            хреста. Конструкція ліхтаря і повітровипусків повинна унеможливлювати проникнення
            всередину храму (вентканалів) атмосферних опадів комах та дрібних птахів і гризунів.
                   Якщо між внутрішньою поверхнею бані (купола), звернутою вінтер’єр храму, і
            зовнішньою  оболонкою  покрівлі  існує  простір,  утворений  несучими  конструкціями
            купола  і  покрівлі,  то  необхідно  забезпечити  провітрювання  цього  простору  за
            допомогою  невеликих  слухових  вікон.  Також  необхідно  передбачити  доступ  у  цей
            простір  для  техогляду,  контролю  стану  конструкцій  і  їх  можливого  ремонту.  Доступ
            через спеціальний люк-лаз може здійснюватися як ззовні (із драбинок поверх даху), так
            і з середини храму (в матеріалі огороджувальних конструкцій). Купол зверху повинен
            бути утеплений мінеральними плитами.







                                                         22
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29