Page 49 - 4497

На сьогодні відомо більше сотні типів грунтів. В грунтах накопичуються P, S, N, Si, C,
J, Br, B. Na та рідкісні луги, Ca і Sr, Cu і Co виносяться з грунтів в помітних кількостях. Склад
грунтів залежить від складу материнських порід та життєдіяльності мікроорганізмів
(бактерій, актиноміцетів, грибів, грунтових водоростей та найпростіших) і вищих рослин.
Саме мікроорганізми, переважно, забезпечують утворення рухомих форм хімічних елементів
у грунтах.
Так само, як мінеральні компоненти грунтів містять у тих або інших кількостях
практично всі елементи Періодичної системи, так і серед органічних речовин, що містяться в
грунті, можна знайти органічні сполуки практично всіх класів. Грунтовий гумус складається
з гумінових кислот, фульвокислот, гумінів і ряду інших з’єднань. Крім того, до складу
органічної речовини грунту входить великий набір ароматичних з’єднань, ліпідів,
амінокислот, органічних кислот і їх похідних.
Оскільки інтенсивність гіпергенних геохімічних процесів зменшується від поверхні
вглиб літосфери, грунти є найкращим їх виразником. Характер міграції елементів у системі
грунт - гірська порода може бути ілюстрований величиною відносного елювіально-
акумулятивного коефіцієнту, який є відношенням вмісту того або іншого елементу в грунті
(горизонті грунту) до вмісту цього елемента в грунтоутворюючій породі: K еа = C г/C мп.
Значення K еа < 0,5 відповідають інтенсивному винесенню елемента з грунту; 0,5 < K еа < 1,5 -
слабкому виносу або відсутності перерозподілу елементу; при K еа > 1,5 відбувається істотна
акумуляція елементу в грунті. З геохімічних позицій розрізняють елювіальні і супераквальні
грунти.
Елювіальні грунти утворюються на вододілах і схилах при глибокому заляганні
грунтових вод. Міграція хімічних елементів у елювіальних грунтах складається з двох
протилежних процесів - накопичення і виносу. Накопичення здійснюється головним чином у
результаті життєдіяльності рослин, які поглинають з атмосфери CO 2, а з грунтів і гірських
порід, що залягають під ними - необхідні хімічні елементи, у тому числі рідкісні метали.
Після відмирання рослин і мінералізації їх залишків верхня частина грунтів збагачується
цими елементами. У такий спосіб хімічні елементи ніби перекачуються з грунтоутворюючих
порід і нижніх горизонтів грунтів у верхні, перегнійні, горизонти.
Основними особливостями перегнійних горизонтів є максимальна біологічна
активність та вимивання хімічних елементів і їх сполук. Відтак при геохімічних
дослідженнях в їх складі звичайно виділяють 3 підгоризонти: A 0–дернина, лісова підстилка,
луговий або степовий покрив, який повністю або частково складається з розкладених
органічних залишків; A 1 – власне перегнійно-акумулятивний, або гумусовий прошарок,
найбільш збагачений мінералізованою органічною речовиною; A 2 – елювіальний прошарок
(або інакше – горизонт максимального вимивання), із якого в результаті вилуговування
виносяться легко рухомі мінеральні й органічні речовини.

Вплив геохімічних полів на живі організми і людину

Залежно від рівнів вмістів елементів та структури геохімічні поля можуть формувати
обстановки, що суттєво відрізняються від нормативних і обумовлюють патогенез живих
організмів. Такі рівні концентрацій речовин у довкіллі прийнято називати патогенними
геохімічними аномаліями і їх виявлення, безумовно, є одним з основних завдань екологічної
геохімії. Адже наявність тих чи інших ендемічних захворювань часто пояснюються саме
існуванням природних і техногенних геохімічних аномалій. Зокрема:
- ендемічний зоб обумовлений низьким вмістом йоду в навколишньому середовищі;

48