Page 52 - 4497

зростання токсичності, яка на кислих грунтах завжди вища, ніж на нейтральних і лужних.
Домінуючими формами знаходження важких металів у грунтах є водорозчинна, іонообмінна
та неміцно адсорбована. Мала рухомість важких металів у більшості грунтів дозволяє
очищати територію видаленням забрудненого шару. Видалення металів із застосуванням
хелатоутворюючих реагентів створює потенційну небезпеку забруднення підземних вод.
Ефективним засобом зниження концентрації рухомих форм важких металів є вапнування
кислих грунтів з метою збільшення лужності.
Вплив важких металів на живий організм залежить від наявності інших важких
металів. Можливі типи взаємодій: адитивність, синергізм, антисинергізм і антагонізм. Так,
суміш цинку та міді є в п’ять разів більш токсичною, ніж можна передбачати, сумуючи їх дію
як окремих елементів. Токсичність свинцю посилюється дефіцитом кальцію, а літію –
дефіцитом натрію. Цинк і кадмій діють адитивно. Кальцій і стронцій, берилій та магній є
антагоністичними парами.
Оскільки одним з основних шляхів надходження токсикантів в організм людини є
трофічний, то небезпека для здоров’я людини посилюється у випадку вживання їжі
приготовленої з організмів, що адаптувалися до підвищених вмістів забруднювачів в
середовищі.
Одним з найнебезпечніших для здоров’я металів є ртуть. Її роль у біосфері зросла
виключно в результаті діяльності людини – потік ртуті в атмосферу лише завдяки розробці
покладів корисних копалин і викидів зріс на 60 %. В водних системах ртуть наявна в
елементній та іонній (хлориди) формах. Найтоксичнішою є метилова ртуть, яка формується
при взаємодії іонів ртуті з коферментами бактерій. Джерелами ртуті є збагачувальні
виробництва, ртутні батареї, барвники, люмінесцентні лампи (одна лампа містить близька
3
150 мг ртуті і здатна забруднити 500 тис. м повітря на рівні ГДК).
Виробництво і споживання свинцю є стабільно високим, його річний видобуток
перевищує 30 млн тони. Витрачається свинець переважно у виробництві акумуляторних
батарей, тетраетилсвинцю та тетраметилсвинцю, а також у будівництві й електротехніці.
Металевий свинець при взаємодії з киснем і водою окисляється до гідроокису, який лужних
середовищах формує розчинні плюмбіти: Pb(OH)2+OH-->PbO22-+H2O. При насиченні вод
вуглекислим газом утворюються добре розчинні гідрокарбонати. Інтенсивність сорбції-
десорбції залежить від вмісту органічних речовин і властивостей середовища –за відсутності
розчинних комплексоутворюючих форм свинець повністю сорбується при pH>6. В
атмосферних опадах фоновий вміст свинцю складає 1-50 мкг/л, досягаючи 1000 і більше
мкг/л у промислових районах. В організм людини потрапляє з забрудненої атмосфери, з
питною водою, при вживанні в їжу забруднених рослин і м’яса, а також при використанні
глазурованого посуду. Неорганічні з’єднання свинцю є нефротоксикантами, порушують
обмін речовин, провокують захворювання мозку, дезактивують ферменти, заміщують кальцій
в кістках тощо. Органічні сполуки свинцю є ще більш токсичними.
Кадмій вважають ще токсичнішим за свинець і віднесений ВОЗ до числа найбільш
небезпечних для здоров’я людини речовин. Щороку видобувають понад 20 тис. тони кадмію,
який використовують у гальваніці, виробництві полімерів, пігментів, акумуляторів.
Небезпечними є всі хімічні форми кадмію, при цьому з організму він виводиться дуже
повільно – не більш як 0,1 % отриманої дози за добу. Кадмій може заміщати цинк у
біохімічних процесах, порушуючи їх нормальний перебіг. Отруєння кадмієм призводить до
ураження ЦНС, дисфункції статевих органів, зміни тиску крові, утворення каменів у нирках,
гострих кісткових болей тощо.
На сьогодні існують сотні органічних сполук які, нагадуючи природні (а відтак
засвоюються організмом), все ж є небіодеградуючими -в організмі немає ферментів, здатних

51