Page 9 - 4489
P. 9

1.2 Елементний і груповий склади нафти

                     Нафта – основна сировина для одержання ПММ (~92 % нафти). З фізичної
               точки зору нафта являє собою густу маслянисту рідину з характерним запахом
                                                                                                3
               від світло-коричневого до чорного кольору, густиною 800...920 кг/м .
                     Основними елементами нафти є вуглець (84...87 % мас.), водень (11...14 %
               мас.), сірка (0,03...5,0 % мас.), кисень (0,05...0,7 % мас.), азот (0,01...0,5 % мас.).
                                                                       -6
                                                                -4
               Крім того, в нафті в мікрокількостях (10 ...10  % мас.) є калій, кальцій, натрій,
               магній, мідь, цинк, ванадій і інші елементи.
                     За  груповим  складом  нафта  –  складна  суміш  вуглеводневих  і
               невуглеводневих  компонентів.  До  вуглеводневих  компонентів  відносяться  три
               групи  вуглеводнів:  парафінові,  нафтенові  і  ароматичні.  У  нафтопродуктах
               наявні  ненасичені  (олефінові)  вуглеводні  за  рахунок  високотемпературної

               переробки нафти.
                     Парафінові  вуглеводні  (загальна  формула  C nH 2n+2)  з  вмістом  атомів
               вуглецю в молекулі від 1 до 4 за нормальних умов представляють собою гази,
               від 5 до 16 – рідини, більше 16 – тверді речовини.
                     Парафінові  вуглеводні  мають  найвищу  масову  теплоту  згоряння,  бо  вони
               містять  найбільшу  кількість  атомів  водню.  За  нормальних  умов  парафінові
               вуглеводні хімічно стабільні, тому палива і оливи, які містять велику кількість
               парафінових  вуглеводнів  стабільні  при  зберіганні.  При  високих  температурах
               стійкість  до  окислення  у  нормальних  та  ізопарафінових  вуглеводнів  різна.
               Стійкішими є ізопарафінові вуглеводні. Тому н-парафінові вуглеводні як менш
               стійкі  до  окислення  за  високих  температур  є  небажаними  компонентами
               бензинів,  бо  мають  погані  антидетонаційні  властивості,  тобто  низькі  октанові
               числа.  Так,  октанове  число  н-пентану  становить  61,5;  н-гексану  –  26,0;

               н-гептану – 0; н-октану – 20 за моторним методом (м.м.). Високі октанові числа
               мають  газові  вуглеводні,  які  використовують  як  палива  для  газобалонних
               двигунів.
                     У  дизельних  паливах  н-парафінові  вуглеводні  поліпшують  самозаймання
               робочої  суміші,  тобто  поліпшують  цетанові  числа.  Але  поряд  з  високими
               цетановими  числами  н-парафіни  погіршують  низькотемпературні  властивості
               дизельних  палив.  Так,  н-гексадекан  має  температуру  плавлення  плюс18,2°С,
               н-октадекан – плюс 28,2°С.
                     У  фракціях  оливи  н-парафінові  вуглеводні  поліпшують  в’язкісно-
               температурні властивості (ВТВ), але погіршують низькотемпературні.
                     Ізопарафінові  вуглеводні  мають  більш  високі  октанові  числа  та  кращі
               низькотемпературні  властивості  порівняно  з  нормальними  і  є  бажаними
               компонентами бензинів.
                     Нафтенові  вуглеводні  (загальна  формула  C nH 2n)  –  похідні  циклопентану  і
               циклогексану.  Вони  мають  більш  високі  октанові  числа  порівняно  з
               н-парафінами.  Тому  вони  в  бензині  є  більш  цінними  компонентами,  ніж






                                                                  7
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14