Page 10 - 4489

н-парафінові вуглеводні. Цетанові числа нафтенів нижчі порівняно з цетановими
числами н-парафінів. Але більш низькі температури плавлення роблять їх
цінними компонентами дизельних палив.
В оливних фракціях нафтенові вуглеводні підвищують в’язкість, а з
довгими бічними ланцюгами – індекс в’язкості.
Ароматичні вуглеводні (загальна формула C nH 2n-x, де х не менше 6) в
основному є похідними бензолу: толуол, ксилоли, нафталін, антрацен. Вони
містять ще менше водню, ніж нафтенові вуглеводні, тому їх масова теплота
згоряння більш низька. Ароматичні вуглеводні мають високу хімічну і термічну
стабільності. Вони є найнеобхіднішими компонентами бензинів з точки зору
антидетонаційних властивостей. Так, октанове число бензолу становить 108,
толуолу – 100, ізопропілбензолу – 98,7 (за м.м). Але ароматичні вуглеводні
мають підвищену здатність до утворення нагарів і лаків. У товарних бензинах їх
повинно бути не більше 40...45 %. У зв’язку з високою термічною стабільністю
вони є небажаними компонентами дизельних палив. Вміст ароматичних

вуглеводнів у оливах, особливо поліциклічних, збільшує в’язкість, але погіршує
ВТВ.
Ненасичені вуглеводні (C nH 2n) утворюються під час переробки нафти.
Завдяки подвійному зв’язку вони легко окислюються, полімеризуються,
утворюючи смоли. Палива і оливи з великим вмістом олефінів мають низьку
хімічну стабільність і тому їх треба використовувати в найкоротші строки.
До невуглеводневих компонентів нафти відносяться кисневі, сірчані і
азотні сполуки.
Кисневі сполуки, які містяться в ПММ, являють собою органічні кислоти і
асфальтосмолисті речовини (АСР). Органічні кислоти спричиняють корозію
металів. Основна частка кисню, що міститься в нафті і нафтопродуктах, є у
вигляді АСР. Вони спричиняють підвищене лако- і нагароутворення, тому вміст
їх небажаний. Сірчані сполуки погіршують якість ПММ. Вони можуть бути у

вигляді сірки, сірководню, меркаптанів (активні сполуки), сульфідів,
дисульфідів, тіофанів, тіофенів (неактивні сполуки). Активні сірчані сполуки
спричиняють сильну корозію металів. Неактивні сполуки, які містяться в паливі,
самі корозії не викликають, нею володіють продукти згоряння – кислоти, що
утворюються при взаємодії ди- і триоксиду сірки з водою. Крім корозії сірчані
сполуки збільшують кількість нагару і його щільність. У бензинах вони
знижують приємистість до антидетонаторів. Деякі сірчані сполуки мають
корисну дію, наприклад, в оливах підвищують міцність змащувальної плівки,
що сприяє підвищенню стійкості проти спрацювання.
Азотні сполуки наявні в ПММ у вигляді амінів, піридинів і порфіринів.
Оскільки вони погіршують якість нафтопродуктів, то під час очищення їх
вилучають.

1.3 Основні методи одержання і очищення палив та олив з нафти

8