Page 28 - 4470

На жаль фортифікаційну систему міста Станіславова, яка належить до
XVII ст., було розібрано з приходом до влади австрійського уряду (поч. XIX
ст.), залишились тільки невеликі фрагменти міського муру та валу і
передмістя ввійшли до складу міської території. З часом місто розросталось і
первісна планувальна структура втратила свою чіткість, хоча аналізуючи
планувальну структуру міста навіть на сучасному етапі неможливо не
помітити впливу, а, скоріше, залежності формування сучасної структури від
історично складеного ядра міста. Навколо колишнього міського простору
розвинулись нові вулиці, площі, торгівельні та громадські комплекси. На
окраїнах первісного міста з’явились промислові та виробничі осередки. На
місці колишньої оборонної системи утворились вулиці та проспекти з новою
житловою забудовою. Колишній центр міста з ратушею та площею ринок
втратив свою первісну функцію, оскільки було створено нову центральну
площу з пішохідною алеєю і надано їй функцій громадського та
адміністративного центру. Удосконалена система внутрішніх та зовнішніх
комунікацій. Утворилась також мережа рекреаційних, паркових комплексів,
які виникли на основі колишніх дібров, гаїв. На сучасному етапі теперішній
та історичний центри міста перекликаються, утворюючи культурно-
громадський центр міста, що складається з двох складових. Тільки в 90-ті
роки XX ст. історичний центр міста було впорядковано і виведено його на
рівень важливого громадського осередку. На даний період історична частина
міста потерпає від значних реконструкцій та перебудов, які остаточно
нищать залишки первісної планувальної структури та незначні залишки
фортифікацій.
Проаналізувавши історичний розвиток міста можемо виділити кілька
етапів розвитку Станіславова, як фортифікаційно-містобудівного об’єкту.
Перший етап (1660 рр.–1700 р.) – закладено місто-фортецю з
оборонною системою на плані правильного шестикутника. Оборонна система
складалась з шести бастіонів та куртин, а також глибоких ровів наповнених
водою. Отже до міста можна було потрапити по трьох довгих дерев’яних
мостах, через три кам’яні брами. Середмістя повторювало форму
фортифікацій, тобто це був правильний шестикутник. У центрі міста
розмістився чотирикутний ринок з ратушею та приринковими кварталами.
Далі від площі Ринок знаходились сакральні споруди. Резиденція магнатів
була поки що дерев’яна і була розташована в межах міста.
Другий етап (1700 р. – кін. XVIII ст.) – місто набуває вигляду
видовженого восьмикутника з вісьмома бастіонами завдяки прибудові
мурованої резиденції магнатів Потоцьких. Нова резиденція власників міста в
плані мала вигляд трапеції з двома п’ятикутними бастіонами.
Удосконалюється в цей час і вся система фортифікацій за принципом
французької військово-інженерної школи (рис. 4.1).
Третій етап (кін. XVIII ст. – поч. XIX ст.) – у 1809р. – 1812рр. за
наказом австрійського уряду було розібрано міські мури і засипано рови.
Різниця між середмістям та передмістями перестала існувати. Залишились
тільки невеличкі фрагменти міського муру та рову, найбільші з них збереглись
до нашого часу. Міську ратушу та споруди в місті активно перебудовували в
стилі класицизму (рис. 4.1).
Четвертий етап (XIX ст. – кін. XX ст.) – історичне ядро міста
постраждало від пожеж, другої світової війни та недбалого ставлення, а
скоріше, навмисного нищення пам’яток архітектури радянською владою.
Втрачена повністю південно-західна сторона площі ринок, північно-західну
сторону було відтворено за аналогами в 50-х рр. XIX ст., південно-східна та

28