Page 14 - 4444

страктного до конкретного, розгортаючи вихідну "клітинку" у складну систему

відносин, яка характеризує це явище в його цілісності.

Застосовуючи такий підхід до філософії, ми повинні з'ясувати вихідне,

найзагальніше і водночас фундаментальне протиріччя у ставленні людини до

світу. Людина на відміну вад тварини перетворює навколишній світ і робить це

за програмами, які не задані їй від природи (як у бобра чи бджоли), а творяться

самою людиною. У результаті цього виникає потрійна суперечність. По-перше,

між суб'єктивною реальністю (внутрішнім світом людини) та об'єктивною

реальністю (незалежним від неї середовищем, яке людина намагається змінити,

відповідно з своїми планами). По-друге, люди живуть і перетворюють світ,

взаємодіючи один з одним. По-третє, безперервно змінюючи світ та саму себе

людина прориває обмежений горизонт тваринного існування, залишаючись при

цьому кінечною істотою, смертною, вона прилучається до безмежності природи

культури і духу.

Тому основне питання філософії - це лише одне серед інших суттєвих пи-

тань, які розглядає і вирішує філософія, а не єдине головне питання.

Основне питання світогляду органічно пов'язане з категоріями. Філо-

софські категорії відрізняються від інших понять єдністю їх універсальності і

світоглядної значущості, Універсальність категорій полягає в тому, що вони

віддзеркалюють такі властивості, які виражають сутність ставлення людини до

світу, без них відобразити таке ставлення неможливо, (такі властивості у

філософії називають атрибутивними). Світоглядна значущість їх полягає в тому,

що без цих атрибутивних властивостей не можна ані сформулювати, ані

осмислити будь-яке вирішення основного питання світогляду. В будь- якому

світогляді так чи інакше виявляється ставлення до природи, об'єктивної і

суб'єктивної реальності до співвідношення скінченого і нескінченного. Сутність
людського ставлення до досвіду задається відносинами між чотирма вказаними

атрибутами. Подальший філософський аналіз передбачає конкретизацію
висхідної категоріальної "клітинки". Такий рух думки дістав у філософії назву

сходження від абстрактного до конкретного і є досить ефективним методом.

13