Page 68 - 4428

Першим у науковий обіг дефініцію „трансакційні витрати”
(від лат. transactio – звершення, операція, угода (політична, наукова,
економічна), що супроводжується взаємними поступками) запро-
вадив Рональд Коуз (1910 р. нар.) – американський економіст анг-

лійського походження. У 1991 році він одержав Нобелівську пре-
мію за праці з проблем трансакційних витрат — „Природа фірми”
(1937), „Проблеми соціальних витрат” (1960).

Одна з найважливіших заслуг Р. Коуза полягає в тому, що він
визначив категорію „трансакційні витрати” як витрати на пошук
інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладання контрактів
тощо. Ця категорія була введена в економічну науку у 30-х роках

минулого століття у роботі “Фірма, ринок і право” і нині набула
широкого поширення.
Трансакційні витрати існують скрізь на ринку та можуть

виникати під час передачі будь-яких прав, тобто трансакційні
витрати — це витрати на передачу прав власності. Вважається, що
примусові витрати всередині підприємства не є трансакційними.

Трансакційні витрати складаються з тих, що виникають між
підприємствами або індивідами внаслідок ринкового обміну. Отже,
економіка, що складається з одного гігантського підприємства або

державної керованої економіки, була б економікою нульової
трансакційної вартості.
Різноманітність трактування науковцями трансакційних витрат
випливає з того, що ці витрати є неоднорідними і включають різні

види витрат. Однак, можна виділити найзагальніші складові:
- витрати на пошук та обробку необхідної інформації;
- витрати на проведення зустрічей, переговорів, оформлення та

укладання договорів, угод тощо;
- витрати на перевірку кількості та якості продукції чи послуг,
що надаються;
- витрати, які виникають у разі порушення умов договору.

Відповідно до виду класифікаційної ознаки трансакційні витра-
ти можна класифікувати таким чином (рис.2.7).

67