Page 104 - 4420

параметри лінійного руху. Необхідно, однак, зауважити, що
внаслідок еквівалентності інерційної та гравітаційної мас
вихідний сигнал подібних засобів вимірювань пропорційний,
строго кажучи, не інерційному прискоренню, а так званому
позірному (уявному) як геометричній різниці інерційного та
гравітаційного прискорень. Правда, здебільшого, зокрема, коли
вимірюються горизонтальні прискорення, а прискорення вільного
падіння спрямоване в даному випадку перпендикулярно до
вимірюваного, впливом гравітаційного прискорення нехтують.
В основі всіх методів вимірювань параметрів лінійного руху
твердого тіла лежить вимірювання сили інерції, пропорційної
його масі та прискоренню

F iн = mа. (4.1)

Для вимірювань лінійного прискорення вибирають деяку
"інерційну" масу m, з'єднану з досліджуваним об'єктом і
вимірюють її силу інерції. Для вимірювань змінних прискорень з
частотами від одиниць Гц до десятків кГц найчастіше
застосовуються п'єзоелектричні перетворювачі, для вимірювань
сталих та низькочастотних прискорень - перетворювачі інерційної
дії.
Розгляд засобів вимірювань параметрів руху почнемо з
"предка" сучасних вимірювачів швидкості поступального руху, так
званого інтегрувального акселерометра (велосиметра), що на рис.
4.1. Цей прилад – це герметична циліндрична камера 1,
заповнена рідиною, в якій плаває інерційна маса 2. Камера
приводиться в обертання зі сталою кутовою швидкістю за
допомогою допоміжного двигуна. Під дією центробіжних сил,
що виникають при обертанні рідини, інерційна маса
встановлюється на осі симетрії циліндра. Якщо в
досліджуваного об’єкта, до якого штивно під'єднаний корпус

- 103 -