Page 102 - 4420

Вирішуючи навігаційні задачі (керування рухом об'єкта за
наміченим курсом), звичайно використовують інерціальну систему
координат, зв'язану з Сонячною системою, чи інерціальну
систему координат з початком відліку в центрі Землі.
Методи вимірювань параметрів руху можуть бути розділені на
дві групи:

- абсолютні (інерціальні) методи, в основу яких покладений
справедливий для класичної механіки принцип інерції;
параметри руху в цьому випадку вимірюються в
інерціальному просторі, тобто в просторі, в якому
справедливі закони Ньютона (просторі, що не обертається
довкола так званих "нерухомих зірок");
- відносні методи, для яких параметри руху одної системи
координат вимірюють відносно іншої системи координат.
Залежно від методу, покладеного в основу принципу дії
вимірювального засобу, всі вимірювальні засоби можуть бути
розділені на дві групи: інерціальні та контактні. В інерціальних
засобах вимірювань відсутній безпосередній контакт між
досліджуваним об'єктом та нерухомою системою відліку, а
вхідною величиною первинних перетворювачів є сила інерції,
що сприймається корпусом давача, з котрим зв'язана власна
(рухома) система відліку. Інерціальні прилади для вимірювань
параметрів лінійного руху прийнято називати сейсмічними, а
кутового - гіроскопічними.
До контактних належать засоби, основані на
безпосередньому контакті між рухомим об'єктом і системою,
прийнятою за нерухому. Контакт не обов'язково повинен бути
механічним, він може забезпечуватись оптичними, акустичними
чи іншими способами.
Перш ніж перейти до конкретних методів та засобів
вимірювань параметрів руху, нагадаємо назви засобів,
призначених для вимірювань тих чи інших параметрів:
Велосиметр – прилад для вимірювань швидкості при

- 101 -