Page 96 - 4411

документі зазначається, що країни, які не в змозі забезпечувати оновлення
інформаційних технологій, не матимуть можливості бути повноправними

учасниками інформаційного суспільства та світових економічних процесів.
Зрозуміло, що за таких умов інформаційна діяльність в Україні вже не

може залишатися у стані вільного падіння й ізоляції. Країна такого рівня
просто не може розвиватися без національної інформаційної інфраструктури,

тому потрібно почати розробку розумної програми модернізації української

інформаційної інфраструктури чи хоча б елементів такої програми. При

цьому важливо вийти за межі вже звичних схем розвитку інформаційної

діяльності, тому що тільки нові підходи зможуть дати щось, що відповідає

новим реаліям.

У закордонних і в українських публікаціях процеси забезпечення

інформацією суспільства та економіки трактуються дуже примітивно. З

одного боку, здається, що легкість заміщення вітчизняних послуг і продуктів

імпортними створює видимість прогресу, ринкового вирішення проблеми

інформаційного забезпечення. Ну і що, що українська інформаційна

структура скоротиться через неефективність і неможливість конкурувати?

Зате значні бюджетні кошти, що витрачаються на її підтримку, можна

передати на інші, більш пріоритетні напрямки.

Є й інша крайність. Заміщення вітчизняних інформаційних послуг

імпортними, що націлені на обслуговування підприємців, робить актуальним

питання інформаційної безпеки країни. Державні структури не усвідомили,

що їхнє завдання в інформаційній діяльності полягає не тільки у підтримці

старих інститутів, а й у підтриманні становлення нових приватних

інформаційних установ, що працюють у напрямках росту сучасної

української економіки як за рахунок бюджетних засобів, так і за рахунок

коштів, отриманих по лінії міжнародних фінансових проектів.

Зберігаючи національні, культурні та духовні цінності України,

потрібно забезпечити створення національного інформаційного продукту,

який би гідно репрезентував нашу країну у світовому інформаційному

95