Page 93 - 4411

державних інформаційних ресурсів до інвестицій хоча б частини зароблених
коштів у розвиток бізнесу. На жаль, в інформаційній діяльності, на відміну

від інших сфер української економіки, поки що немає єдиного
підприємницького співтовариства. Окремі установи самі вирішують свої

проблеми, а це веде до ізоляції даного сектору українського ринку від
світового.

Ситуаційний підхід до формування інформаційного законодавства

України, з точки зору когнітивного аспекту, спричинив коло проблем щодо

правового регулювання інформаційних відносин. Наприклад:

 Відсутність легальної чіткої ієрархічної єдності законів, що викликає

суперечливе тлумачення при застосуванні правових норм у практиці.

 У зв’язку з тим, що різні закони та підзаконні акти, що регулюють

суспільні відносини, об’єктом яких є інформація, приймались у різні

часи становлення державності без узгодження понятійного апарату,

тому вони мають ряд термінів, які недостатньо коректні або взагалі

позбавлені чіткого визначення свого конкретного змісту. Так, потрібно

зазначити такі поняття і терміни, що стосуються інформаційних

відносин, як «інформація», «таємна інформація», «таємниця»,

«документ» і «документована інформація», «майно», «власність»,

«володіння», «інтелектуальна власність», «автоматизована система»,

«суб’єкт суспільних відносин» та «учасники суспільних відносин»,

«система інформаційних відносин» тощо. Усі ці терміни законодавець

використовує для регулювання відносин у різних сферах і галузях

права.

 Термінологічні неточності, різне тлумачення однакових за назвою та

формою понять і категорій призводить до їхнього неоднозначного

розуміння і застосування на практиці.

 Велика кількість законів та підзаконних нормативних актів у сфері

інформаційних відносин ускладнює їх пошук, аналіз та узгодження для

практичного застосування.

92