Page 91 - 4411

природу, тобто норми права розробляються і формуються я на публічному
(державному), так і приватному рівнях суспільних відносин. Через предмет

регульованих суспільних відносин (інформацію) інформаційне право має
зв’язок з іншими міжгалузевими інститутами права: банківським, страховим,

конкурентним, екологічним, місцевого самоврядування, авторським,
інтелектуальної власності, винахідницьким, рекламним правом тощо.

Важливим аспектом розвитку інформаційного права України є створення

реальних правових бар’єрів для профілактики зловживань у сфері

документообігу, зокрема, недопущення свавілля державними та

комерційними структурами, посадовими особами щодо примушування

надавати їм громадянами інформації, що існує в інших установах.

Інформатизація і комп’ютеризація викликали необхідність перегляду

сутності категорії «документ». У практиці вже давно існує поняття

«електронний документ», «електронні довідки», «електронні звіти» тощо. У

зв’язку з цим перевірка достовірності документа, встановлення юридичного

факту та його документального фіксування, повинні покладатися на окремі

органи, які уповноважені видавати відповідні документи чи перевіряти їхню

достовірність.

Аналіз чинного законодавства показує, що в Україні немає практично

жодних обмежень на передачу відкритої інформації з України й в Україні у

будь-якій формі та на будь-якому носієві. Фактично немає і правових

регулювань доступу українців до закордонної інформації.

Серйозні проблеми можуть виникнути у майбутньому у зв’язку з ростом

трансграничних потоків інформації, однак, поки в Україні вони навіть не

усвідомлені. Для вітчизняних інформаційних установ поки що

найважливішими є не специфічно правові проблеми, а загальний правовий

клімат, який змінюється швидко і залежить від політичної ситуації в країні.

Негативно впливає на розвиток міжнародного обміну інформацією

жорсткість митного законодавства і правил валютного регулювання і

контролю. Зрозуміло, що навіть при найвищих темпах розвитку

90