Page 95 - 4411

органів і суспільних інститутів. Державна політика у сфері суспільних
відносин повинна спрямовуватися на забезпечення права на достовірну,

повну та своєчасну інформацію, свободу слова та інформаційної діяльності у
національному інформаційному просторі України.

Сьогодні проблема полягає в тому, що пріоритети інформаційної
політики чітко не визначені навіть на найвищому рівні державного

управління. Державний бюджет України передбачає фінансування розвитку

інформаційної сфери лише за окремими статтями витрат (державне

телебачення та радіомовлення, інформатизація, частково — забезпечення

інформаційної безпеки). Сфера формування інформаційних ресурсів та

забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства і держави на

безприбутковій основі, доходи від комерційного використання державних

інформаційних ресурсів, а також у повному обсязі сфери забезпечення

інформаційної безпеки залишаються поза увагою розробників проекту

Державного бюджету України і законодавця. Аналогічно формуються і статті

витрат на розвиток інформаційної сфери у регіональних і місцевих

бюджетах.

Програма діяльності уряду «Реформи заради добробуту», затверджена

Верховною Радою України, теж не надає уваги удосконаленню системи

управління і захисту інформаційних ресурсів України. У цьому державному

документі положення щодо захисту інформаційної сфери зведено до

вдосконалення системи фінансування державного телебачення, а основні

напрями діяльності уряду щодо розвитку національного сегмента Internet —

до розробки Концепції пріоритетного розвитку Internet в Україні.

Світове співтовариство у сучасних умовах усвідомило, що міжнародна

інформаційна безпека є глобальною проблемою, розв’язання якої суттєво

впливає на існування людства. Про це яскраво свідчить резолюція 54-ї сесії

Генеральної Асамблеї ООН «Досягнення у сфері інформатизації в контексті

міжнародної безпеки», а також те, що на саміті Великої сімки на Окінаві була

прийнята Хартія про Глобальне Інформаційне Співтовариство. У цьому

94