Page 187 - 4399

E  E1  E 2 ....  E n   i E .
i
(14.7)
Це твердження носить назву принципу
суперпозиції полів. Якщо відомий
вектор напруженості поля в кожній
точці, то можна досить просто
визначити силу, яка діє на точковий
заряд у кожній точці поля. З формули
Рисунок 14.2 -
(14.4) маємо F  q E , так як E вектор,
Лінії
напруженості який крім величини в даній точці
характеризується і напрямом, то
доцільно поле зобразити графічно,

вказавши величину і напрям вектора E в кожній точці. Але
якщо ми поставимо вектори E в кожній точці поля, то
розібратись буде просто неможливо внаслідок накладання
векторів один на одного. Тому поля графічно зображають за
допомогою силових ліній або ліній напруженості. Напрям
вектора E співпадає з напрямом силової лінії, який
визначається так: силові лінії виходять з позитивних зарядів і
входять у негативні. Густота ліній вибирається так, щоб
кількість ліній, які перетинають одиницю поверхні,
перпендикулярної до ліній, було рівне чисельному значенню
напруженості вектора E . Тоді з картини ліній напруженості
можна робити висновок про величину і напрям E в різних
точках поля (рис. 14.2). Якщо напруженість електричного
поля однакова в усіх точках поля, таке поле називається
однорідним. З означення випливає, що силові лінії
однорідного поля паралельні і всюди мають однакову густину.

186