Page 111 - 4361

який стягує замінну частину колової кривої. Проте
доцільнішою видається залежність, яка отримана із
порівняння формул (10.34) і (10.35), а саме:

 k 2 
3 1    ...
 12R 2   k 2 

L  k    k 3 1    ....  k , 3
L 2  12R 2  

1  ...
56R 2
(10.38)
в якій визначальною для довжини перехідної кривої є
довжина k замінної частини колової кривої ( від ПКК до
КПК) та її радіус. Для обчислення точного значення L
за першою залежністю треба для її знаменника

визначити наближене значення L  k 3 .
Аналіз формули (10.36) свідчить, що для зміни L в
сторону збільшення / зменшення треба відповідно
,
змінювати k що не суперечить сучасній практиці
проектування залізниць і автошляхів.
До речі, визначена клотоїда має найбільше
відхилення від замінної частини колової кривої у її
першій частині довжиною k , 3 / а далі обидві криві
практично збігаються.
Формули (10.35) і особливо (10.36) стають
ефективнішими, оскільки при вишукуваннях
транспортних споруд в камеральних або польових
умовах спочатку за нормативним значенням радіуса
визначають елементи колової кривої, зокрема її
довжину, а потім, після визначення довжини перехідної
кривої, розраховують її основні елементи для фіксації
положення кривих в геометрії траси, до речі і з
використанням таблиць кривих за величинами R i L. До
них відносяться такі величини:

102