Page 94 - 4302

Технологія нанесення покриття полягає в наступному:
- подача кисню і ацетилену в камеру згорання;
- подача кількості напилюваного порошку, що дозується, із жи-
вильника в потоці азоту;
- суміш кисню і ацетилену підпалюється електричною іскрою;
- вибух (виділяється велика кількість тепла);
- зростання тиск у трубці-стовбурі;
- постріл порошку з трубки по напряму
мішені.
У результаті вибуху і після нього в камеру безперервно посту-
пає азот, що захищає газові клапани від дії вибуху і очищає від про-
дуктів згорання стовбур і камеру згорання.
Цикл вибуху триває 0,23 с, тобто в секунду проводиться 3-4
вибухи.
При кожному вибуху на обмежену ділянку поверхні наноситься
покриття товщиною 6,3 мкм. Послідовним нанесенням порошку на
окремі ділянки створюються суцільні покриття. Зазвичай це досяга-
ється переміщенням деталі щодо каналу установки.
У вибуховій хвилі газ стискається до тиску десятків атмосфер
із температурою декілька тисяч градусів. Не дивлячись на високі
температури, що розвиваються в місці контакту частинок порошку з
підкладкою, деталь не нагрівається до температури більше 200 °С.
Рівень шуму при роботі детонаційної установки - 140Дб, що
вище за межу допустимого технікою безпеки (80 Дб). Тому устано-
вка поміщається в звуконепроникну камеру і управляється операто-
ром, розташованим за перегородкою.
Після досягнення детонаційною хвилею відкритого кінця тру-
бки вона захоплює напилюючі частинки й у вигляді двофазного
потоку (продукти детонації танапилювані частинки) рухається до
мішені. Швидкість потоку на виході із стовбура складає 875 м/с,
матеріал покриття викидається вибуховою хвилею на оброблювану
поверхню з надзвуковою швидкістю.
У двофазному потоці продукти детонації нагріваються і при-
скорюють напилювані частинки, які можуть плавитися і випарову-
ватися. Поблизу оброблюваної підкладки потік газу гальмується і

94