Page 102 - 4302

- достатньо висока міцність з'єднання деталей;
- низька собівартість відновлення деталі.
Основний недолік паяння - дещо менша міцність з'єднання де-
талей у порівнянні зі зварюванням.
Припій у процесі паяння в результаті змочування утворює з по-
верхнею деталі, що спаюється, зону проміжного сплаву, причому
якість паяння у такому випадку за наявності чистих металевих по-
верхонь залежатиме від швидкості розчинення даного металу в
припої: чим швидкість розчинення більша, тим якість паяння кра-
ща. Інакше кажучи, якість паяння залежить від швидкості дифузії.
Збільшенню ступеня адгезії сприяють:
- наявність чистих металевих поверхонь деталей, що спаюють-
ся. При окисленій поверхні ступінь адгезії припою значно зменшу-
ється або повністю відсутній;
- запобігання окислення розплавленого припою в процесі паян-
ня, для чого застосовуються відповідні паяльні флюси;
- паяння за температури, близької до температури плавлення
деталі, що спаюється;
- повільне охолоджування після паяння.
Залежно від призначення деталей, що спаюються, шви паяння
підрозділяються:
- на міцні шви (повинні витримувати механічні навантаження);
- щільні шви (не повинні пропускати рідин або газів, що знахо-
дяться під слабким тиском);
- міцні та щільні шви (повинні витримувати тиск рідин і газів,
що знаходяться під великим тиском).
У паяних конструкціях застосовують сталі всіх типів, чавуни,
нікелеві сплави (жароміцні, жаростійкі, кислотостійкі), мідь і її
сплави, а також легкі сплави на основі титану, алюмінію, магнію і
берилію. Обмежене застосування мають сплави на основі тугоплав-
ких металів: хрому, ніобію, молібдену, танталу і вольфраму.
Спорідненим паянню процесом є лудіння, при якому поверхню
металевої деталі покривають тонким шаром розплавленого припою,
утворюючого у контакті з основним металом припой-сплав змінно-
го складу з тими ж зонами, що і зони при паянні. Лудіння можна
застосовувати як попередній процес з метою створення надійнішого

102