Page 138 - 4297
P. 138

Корпуси  нагнітачів  виконують  литими,  зварно-литими
                            або зварно-кованими. Останні є дорожчими, але більш надій-
                            ними.  Всередині  корпусу  розташовують  статорні  деталі,  які
                            забезпечують потрібну форму і розміри внутрішніх порожнин.
                            Всмоктувальний і напірний патрубки кріпляться до корпусу за
                            допомогою зварювання, фланцевих з'єднань або відливаються
                            разом з корпусом. Для виготовлення корпусів і кришок нагні-
                            тачів  зазвичай  застосовують  низьколеговані  холодностійкі
                            сталі.
                                  Вали відцентрованих нагнітачів виготовляють із поковок
                            вуглецевої або низьколегованої сталі. Ротори з консоллю пе-
                            реважно  виконують  жорсткими,  оскільки  до  них  ставляться
                            підвищені  вимоги  щодо  забезпечення  динамічної  стійкості.
                            Двоопорні ротори частіше виконують гнучкими, що забезпе-
                            чує більш надійну роботу підшипників і менші втрати на на-
                            грівання масла.
                                  Ротор нагнітача з'єднується з ротором силової турбіни за
                            допомогою проміжного вала і двох муфт, -  зубчастих або ді-
                            афрагмових (напівлінзових).
                                  Надійність роботи нагнітачів істотно залежить від конс-
                            трукції  і  стану  підшипників,  які  нерідко  пошкоджуються  в
                            процесі експлуатації.
                                  Упорні і опорні підшипники нагнітачів сприймають зна-
                            козмінні відповідно осьові і радіальні навантаження, обмежу-
                            ють  переміщення  ротора  у  всіх  напрямах,  гасять  коливання
                            при невеликій незрівноваженості ротора.
                                  Упорні підшипники  застосовуються виключно  сегмент-
                            ного типу з окремими упорними самовстановлювальними ко-
                            лодками, поверхня тертя яких заливається тонким шаром ба-
                            біту. Матеріал колодок повинен мати високий коефіцієнт теп-
                            лопровідності ( бронза, червона мідь, рідше - сталь).
                                  Як  опорні  застосовують  підшипники  ковзання  також  із
                            бабітовою заливкою. У підшипниках, віддалених від робочого
                            колеса,  передбачають  багатоклинові  вкладиші,  які  сприяють
                            гасінню коливань ротора. У багатьох конструкціях нагнітачів
                            упорні  і  опорні  підшипники  об'єднують  в  один  упорно-
                            опорний  підшипник.  Змащування  підшипників  проводиться
                            під підвищеним тиском з метою запобігання кавітаційного за-
                            кипання масла. Для зменшення протікання масла в торцевих
                            частинах підшипників застосовують лабіринтові ущільнення з
                                                           140
   133   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143