Page 164 - 4290

не перевищує декількох міліграмів на 1 л, то в нафтових водах
найчастіше перевищує 100 мг/л (у девонських водах Волго-
Уральської нафтоносної провінції сягає 500 мг/л).
Основна частина амонію надходить у води нафтоносних

відкладів із самої нафти в процесі розкладання азотистих
речовин. Загальноприйнято для метаморфізованих вод вміст
амонію 100 мг/л вважати показником нафтоносності. Для вод

вугільних родовищ цей компонент не характерний, що
пояснюється стійкістю азотистих сполук у вугіллях. Можливо,
впливає і відносне розкриття вугільних родовищ, що
перешкоджає зберіганню амонію.

Гідросульфіди, сірководень та інші відновлені форми сірки
утворюються в результаті процесів окислювання вуглеводнів під
впливом бактерій, що відбувається одночасно з відновленням

сульфатів, розчинених у воді. Цей процес відомий як “реакція
десульфування”:

СН +Nа SO =NаНСО +NaHS+H O,
2
4
з
2
4

NaHS+CO +H O=NaHCO +H S.
2
2
2
3

Процеси відновлення сполук сірки в деяких випадках
призводять до утворення самородної сірки. Вивчення
парагенезису вуглеводнів і сірки свідчить про те, що окремі
родовища сірки могли утворитися на місці нафтових і газових
родовищ.
Безсульфатність або недонасиченість вод сульфатами

характеризує іншу частину описаного процесу окислювання
вуглеводнів. Води нафтових родовищ, як правило, не
характеризуються високими концентраціями сульфатів. Однак,
невеликий вміст сульфатів у метаморфізованих водах хлоридно-

кальцієвого типу може бути обумовлений і їх малою
розчинністю у цих водах.
Отже, безсульфатність вод не обов'язково обумовлена

наявністю нафти. У першу чергу, це відноситься до глибинних
вод хлоридно-кальцієвого типу. Води земної поверхні і зони
вільного водообміну характеризуються відносно високим

вмістом сульфатів. В областях розвитку магматичних і промитих

157