Page 168 - 4290

Найбільші концентрації сірководню спостерігаються в
зонах інтенсивного окислювання вуглеводнів, зокрема, на
контакті з гіпсами.
Розчинений сірководень може частково переходити у
+
-
форму гідросульфатного іона: H S  НS + Н . Гідросульфат-іон
2
з'являється при рН = 6 і переважає в лужних водах.
Гелій, що міститься в розчиненому стані в невеликих
кількостях, викликає певний інтерес із геохімічної точки зору.
Він є продуктом радіоактивного розпаду урану і торію. Його
вміст у сумі з неоном, зазвичай, менше 1% від суми розчинених

газів. Однак відношення гелію до аргону: гелій-аргоновий
коефіцієнт (за Савченко В. П.) використовується як показник
віку вод і ступеня інтенсивності водообміну. Вміст гелію в

умовах закритості, в часі зростає за рахунок утворення гелію при
радіоактивному розпаді, тоді як вміст аргону залишається
постійним. Тому, у глибинних застійних водах гелій-аргоновий
коефіцієнт порівняно великий. Значний водообмін приносить

атмосферний аргон і знижує цей коефіцієнт. За Гуревичем М. С.,
аналогічне значення має коефіцієнт (Не+Nе)/Аr. Неон, маючи
таке ж, як аргон, винятково повітряне походження, входить у це

відношення як постійний коефіцієнт, при аналізі він
визначається в сумі з гелієм.

6.3 Оцінка нафтогазоносності за геогідрохімічними
показниками

Можливість застосування геогідрохімічних показників для

оцінки перспектив нафтогазоносності обумовлена спільним
перебуванням у надрах вуглеводнів і вод. Формування і
збереження покладів вуглеводнів багато в чому залежать від

гідрогеологічних умов. Отже, гідрогеологічна обстановка
використовується як показник перспектив нафтогазоносності.
Фізико-хімічна взаємодія між нафтами і водами призводить до

надходження специфічних мікрокомпонентів, які видозмінюють
іонно-сольовий склад вод. Ці компоненти використовуються як
ознаки нафтоносності.

161