Page 105 - 4272

представником соціального контролю й влади. Керівник має офіційні
повноваження, призначається й звільняється з посади вищестоящими
соціальними структурами. Він завжди включений в ієрархічний ланцюжок
офіційних відносин, починаючи з міністерства й кінчаючи первинними
підрозділами, і в цьому ланцюзі він одночасно виступає як керівник
стосовно нижчестоящого і як підлеглий стосовно вищестоящого.
Лідерство – це процес внутрішньої соціально-психологічної
організації й керування спілкуванням і діяльністю членів малої групи й
колективу, що здійснюється лідером як суб’єктом групових норм, що
спонтанно формуються в міжособистісних відносинах.
Члени групи самі делегують лідера на його неофіційний пост,
оцінюючи його знання, досвід й особистісні якості, але члени групи можуть
і позбавити його цих повноважень без офіційних рішень, якщо він не
виправдує їхніх очікувань.
Лідер може бути «діловим», якщо одержує найбільше визнання
завдяки своєму досвіду і знанням у професійній сфері, «інтелектуальним» –
за різнобічність інтересів та світогляду, «емоційним» – за ініціативність,
почуття гумору, силу емоційного впливу. Лідерство виникає не завжди, а
лише у певних умовах. Якщо цілі та задачі, що стоять перед групою, досить
прості і не вимагають координації спільних зусиль, то кожний член групи
вирішує задачу самостійно.
Керівник на всіх рівнях складної ієрархічної системи керування
соціальними організаціями виступає як провідна особа, оскільки саме він
визначає цілеспрямованість і продуктивність роботи колективу, підбір
кадрів, психологічний клімат й інші аспекти діяльності кожної конкретної
виробничої групи. Однієї з найважливіших характеристик діяльності
керівника є стиль керівництва. Керівники можуть використати різні
методи й засоби для прийняття рішень, для впливу на своїх підлеглих,
координації їхніх дій, оцінки ефективності, а також заохочення й
покарання.
Стиль керівництва – це певна система методів і прийомів
управлінської діяльності, яким надає перевагу керівник. Вибір того або
іншого стилю керівництва детермінований безліччю взаємодіючих
об’єктивних і суб’єктивних факторів.
Стиль керівника індивідуальний вже тому, що в ньому в неповторній
єдності поєднуються особисті його якості і особливості колективу, який він

105