Page 41 - 4264

глибиною і на глибині декількох десятків метрів на результати вимірів не
впливає.
Радіоактивність не глибоководних і континентальних глин, мергелів,
вапнякових і піщаних глин коливається в межах 2-30 г-екв Ra / г. Підвищена
радіоактивність глинистих порід у порівнянні з іншими породами осадового
комплексу пояснюється їх великою питомою поверхнею і здатністю до
адсорбції радіоактивних елементів, тривалістю накопичення пелітового
матеріалу, що забезпечує збільшення вмісту урану, торію і калію в осаді. Цьому
ж сприяє селективна сорбція іонів калію і органічних решток у процесі
накопичення глин.
Радіоактивність пісків, пісковиків, вапняків і доломітів не висока і в
середньому змінюється в межах (1-8) г-екв Ra / г, причому найбільші
перевищення вказаної межі радіоактивності спостерігаються інколи в деяких
пісковиках (наприклад, у пісковиках, які містять мінерал глауконіт).
Для піщано-глинистих і карбонатних порід характерне збільшення
радіоактивності із зростанням ступеня дисперсності і особливо глинистості
породи.
Найменшу радіоактивність із всіх осадових порід, що обчислюється
долями одиниці і одиницями г-екв Ra / г, мають поклади вугілля і
гідрохімічні осади (гіпси, ангідрити, кам’яна сіль), за винятком калійних солей.
Останні (сильвін, карналіт та ін.), навпаки, характеризуються високою

радіоактивністю – до 45 г-екв Ra / г, яка зумовлена присутністю в їхній
матриці радіоактивного ізотопу 40 K . Радіоактивність осадових формацій може
19
значно зрости при концентрованому вмісті в них скупчень радіоактивних
мінералів. Останнє спостерігається в ураноносних та інших урано- і
торієносних породах.
На основі чисельних радіохімічних досліджень встановлено:
а) радіоактивність морських донних осадів визначається головним чином
вмістом в них уранових з’єднань;
б) найбільш інтенсивна адсорбція урану колоїдними частинками
відбувається тоді, коли концентрація водневих іонів рН розчину менша 7,5, а
окисно-відновний потенціал Eh менший – 0,1 В; в цих умовах уран океанічного
виду відновлюється з шестивалентного до чотирьохвалентного і переходить в
донні осади.
В сірководневій (сульфідній) і сульфідно - сидеритовій геохімічних
фаціях є умови для інтенсивної адсорбції урану, що свідчить про вплив на
величину природної радіоактивності гірських порід, фізико-хімічних умов
накопичення осадів.

Інтенсивність радіоактивного випромінювання гірських порід залежить
також від ступеня радіоактивності насичуючих їх вод. Радіоактивність
природних вод визначається вмістом в них калійних солей, еманацій радію,
торію. Найбільшу радіоактивність мають високомінералізовані глибинні
хлоркальцієві води (від 1,4 до 0,4 Бк на 1 л води і нижче), які завдяки своєму

41