Page 31 - 4264

газоносності у розрізі міоценових відкладів пов’язані, як із геологічною
будовою, так і з мінералогічною неоднорідністю скелета породи. Геологічна
будова характеризується тонким нашаруванням теригенних порід із значною
заглинизованістю, як розсіяною, так і шаруватою, розмитістю контактів
розмежування свит та їх літологічною багатофазністю. Так, наприклад,
відклади сарматського ярусу неузгоджено залягають на розмитій поверхні
верхньотортонських відкладів і представлені дашавською свитою, яка
поділяється на дві підсвити: нижню і верхню. Характерною особливістю
дашавської свити є ритмічність її будови. Кожен ритм починається тонкими
шарами глин і у міру розповсюдження до верху збагачується піщаним
матеріалом, до кінця ритму повністю заміщується пісковиками. Потужність
колекторських прошарків буває різна і змінюється у межах від 1,2 м до 0,1 м;
від 0,2 м до 0,1 м; від 0,1 м до 0,01 м. У основі ритмів часто наявні прошарки
туфів та туфітів. Така особливість геологічної будови знижує інформативність
електричних, акустичних та радіоактивних методів. При дослідженні розрізів
виповнених прошарками товщиною 0,2–0,4 м достовірність промислової оцінки
продуктивних пластів складала 0,7–0,8. У розрізах, де товщина прошарків була
менша ніж 0,2 м, достовірність визначення петрофізичних параметрів та
оціннювання запасів складали 0,5–0,6.
Окрім цього, основною особливістю продуктивної частини розрізу є
висока заглинизованість. Глина за даними ГДС аргілітоподібна. У розрізі
спостерігається перешарування пісковиків товщиною від міліметра до перших
сантиметрів, які в процесі буріння розбурюються і на кривих електричних,
акустичних та радіоактивних досліджень не мають чітких границь з
вміщуючими породами. Границі контакту мають складну “гнуту” поверхню,
фестонгонну текстуру. Коефіцієнт пористості пісковиків змінюється в межах
від 4,5 % до 28 %. Розподіл основних петрофізичних параметрів (рис. 1.2)
побудований за даними галузевої науково-дослідної лабораторії № 6 ІФІНГ
показує мінливість фільтраційних властивостей колекторів по розрізу
міоценових відкладів [7].
Петрографічний опис шліфів та рентгено-структурний аналіз зразків
керну відібраного із міоценових відкладів дозволив встановити наявність у
скелеті породи різноманітних мінералів (додаток А), які визначають
електричні, радіоактивні характеристики колекторів. Домінуючими серед них є
кальцит, мусковіт, біотит, глауконіт, циркон, хлорит. Детальні комплексні
дослідження порід сарматського ярусу дозволили виділити серед них 2
генетичні групи, 11 видів та 24 різновиди літотипів. Така детальна класифікація
сарматських відкладів (додаток Б) обумовлена:
1) значними відмінностями гранулометричного складу скелетної частини
породи, незважаючи на відносну подібність уламків кварцу, незначні домішки
мінералів цирконату, рутилу, турмаліну, алевроліту, алевритистих аргілітів і
вапняків;
2) відмінностями величини співвідношення головних та другорядних
аутигенних мінералів цементу. Головними мінералами в цементах породи є

31