Page 75 - 4262
P. 75

Очевидно,  протони  накопичуються  біля  південного
           магнітного  полюса  на  півночі  планети,  а  електрони  біля
           північного  магнітного  полюса  –  на  півдні.  Коли  на  силовій
           лінії  геомагнітного  поля  накопичується  деяка  критична
           кількість  часток,  відбувається  їх  схід  до  силової  лінії  та
           випадання у відкриту атмосферу (на висотах від 80 до 140 км),
           яке  супроводжується  північним  чи  південним  полярним
           сяйвами. Статистика полярних сяйв показує, що частіше вони
           відбуваються в північній півкулі (до 90 %), ніж в південній.
           Ця  обставина  підтверджує  наше  припущення  про  те,  що  в
           північній  півкулі  над  Північним  льодовитим  океаном
           накопичуються протони, які в 1820 раз важчі за електрони.
                  Протонні лавини створюють струми, які входять у води
           Північного  льодовитого  океану,  іонізують  оболонки  Землі  і
           створюють  на  поверхні  Арктики  надлишкові  додатні
           електричні  потенціали.  Електронні  лавини,  які  випадають  у
           південній  півкулі,  створюють  на  поверхні  Антарктиди
           надлишкові від’ємні потенціали.
                  Додаткові  докази  існування  полюсів  різного  знака  –
           дані про вертикальний геоелектричний розріз оболонок Землі.
           Аналіз  геоелектричного  розрізу  над  океаном  і  материком
           показує, що поверхня океану має додатний потенціал ( ), а
                                                                       
           поверхня  материка  від’ємний  ( ).  Поверхня  нульового
                                                
           потенціалу в океанічних регіонах опущена в надра планети, а
           в континентальних піднята над землею, з чого випливає, що
           геоструми входять в океан і виходять із материка.
                  Оскільки  всі  оболонки  Землі  мають  іонізовану
           речовину  (вільні  заряди:  іони  й  електрони),  під  дією  різниці
           потенціалів            виникає  транспланетний  струм,
                                     
           напрямок  якого  показано  на  рис.  3.1.  Таким  чином,
           урівноважена     в   гравітаційному    та    термодинамічному
           відношеннях      Земля     характеризується      нерівномірним
           розподілом електричних зарядів. Причому описаний механізм
           перенесення  енергії  і  речовини  електричними  зарядами
           існував на всіх етапах розвитку Землі.
                  У першому наближенні розглянемо Землю в докембрії
           при  монодипольному  магнітному  полі  як  одиничну
           електрохімічну     комірку     (електролізер)     з   додатним
           (відновлювальним)  на  північному  полюсі  та  від’ємним


                                           75
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80