Page 75 - 4262
P. 75
Очевидно, протони накопичуються біля південного
магнітного полюса на півночі планети, а електрони біля
північного магнітного полюса – на півдні. Коли на силовій
лінії геомагнітного поля накопичується деяка критична
кількість часток, відбувається їх схід до силової лінії та
випадання у відкриту атмосферу (на висотах від 80 до 140 км),
яке супроводжується північним чи південним полярним
сяйвами. Статистика полярних сяйв показує, що частіше вони
відбуваються в північній півкулі (до 90 %), ніж в південній.
Ця обставина підтверджує наше припущення про те, що в
північній півкулі над Північним льодовитим океаном
накопичуються протони, які в 1820 раз важчі за електрони.
Протонні лавини створюють струми, які входять у води
Північного льодовитого океану, іонізують оболонки Землі і
створюють на поверхні Арктики надлишкові додатні
електричні потенціали. Електронні лавини, які випадають у
південній півкулі, створюють на поверхні Антарктиди
надлишкові від’ємні потенціали.
Додаткові докази існування полюсів різного знака –
дані про вертикальний геоелектричний розріз оболонок Землі.
Аналіз геоелектричного розрізу над океаном і материком
показує, що поверхня океану має додатний потенціал ( ), а
поверхня материка від’ємний ( ). Поверхня нульового
потенціалу в океанічних регіонах опущена в надра планети, а
в континентальних піднята над землею, з чого випливає, що
геоструми входять в океан і виходять із материка.
Оскільки всі оболонки Землі мають іонізовану
речовину (вільні заряди: іони й електрони), під дією різниці
потенціалів виникає транспланетний струм,
напрямок якого показано на рис. 3.1. Таким чином,
урівноважена в гравітаційному та термодинамічному
відношеннях Земля характеризується нерівномірним
розподілом електричних зарядів. Причому описаний механізм
перенесення енергії і речовини електричними зарядами
існував на всіх етапах розвитку Землі.
У першому наближенні розглянемо Землю в докембрії
при монодипольному магнітному полі як одиничну
електрохімічну комірку (електролізер) з додатним
(відновлювальним) на північному полюсі та від’ємним
75