Page 260 - 4262
P. 260

кілометр води або суші припадає всього пара мікроампер, а за
           потужністю все атмосферне коло може порівнюватись усього
           з  однією  турбіною  великої  гідроелектростанції.  Ось  чому
           абсолютно  нездійсненна  ідея  використовувати  атмосферну
           різницю потенціалів для отримання енергії.
                  Мізерна  величина  атмосферного  струму  –  прямий
           наслідок  низької  провідності  повітря.  Але  навіть  такий
           невеликий  у  планетарному  масштабі  струм  розв’язав  би
           глобальний атмосферний конденсатор усього за вісім хвилин,
           якби той постійно не підзаряжався. Електрорушійною силою,
           „двигуном”,  який  заряжає  іоносферу  додатно,  а  землю
           від’ємно,  служать  грози.  Усередині  грозової  хмари  різниця
           потенціалів  значно  вища,  ніж  між  іоносферою  та  землею.
           Створюється  вона  завдяки  розділенню  зарядів  у  теплих  і
           вологих  висхідних  потоках,  які  виникають  в  атмосфері  над
           нагрітою  Сонцем  земною  поверхнею,  та  ще  за  не  зовсім
           зрозумілими причинами наймілкіші водяні краплі та льодові
           кристалики заряжаються додатно, а більш великі  – від’ємно.
           Висхідні  потоки  легко  виносять  мілкі  додатно  заряжені
           частинки на більшу висоту, а великі, провалюючись під дією
           своєї  ваги,  в  основному  залишаються  внизу.  Різниця
           потенціалів    між     заряженими       областями     всередині
           електризованих  хмар  може  досягати  міліонів  вольт,  а
           напруженість поля 2000 В/см. Буцім-то перезаряджені Сонцем
           батарейки,  хмари  живлять  усе  глобальне  електричне  коло.
           Блискавки, які б’ють з підошви хмари, як правило, несуть до
           землі  від’ємний  заряд,  а  зверху  додатний  заряд  стікає  в
           іоносферу,  підтримуючи  різницю  потенціалів  у  глобальному
           електричному конденсаторі.
                  Просто зараз над планетою гримить 1500 гроз, кожної
           доби на небі виникає 4 мільйони блискавок, кожної секунди –
           50  (рис.  11.3).  Із  космосу  добре  видно,  як  пульсує  серце
           глобального  електричного  кола.  Але  блискавки  –  це  лише
           найбільш  помітні  прояви  ГЕК.  Вони  подібні  іскрястому
           контакту  в  розетці,  який  тріщить  і  спалахує,  тоді  як
           проводами  електрика  тече  непомітно.  Струми,  що  йдуть  в
           іоносферу  від  заряжених  хмар  (причому  не  тільки  грозових,
           але  й  шаруватих),  самі  по  собі  звичайно  не  породжують
           зорових  ефектів,  але  іноді,  під  впливом  особливо  потужних
           блискавок, ця частина ГЕК ненадовго візуалізується.

                                           260
   255   256   257   258   259   260   261   262   263   264   265