Page 260 - 4262
        P. 260
     кілометр води або суші припадає всього пара мікроампер, а за
           потужністю все атмосферне коло може порівнюватись усього
           з  однією  турбіною  великої  гідроелектростанції.  Ось  чому
           абсолютно  нездійсненна  ідея  використовувати  атмосферну
           різницю потенціалів для отримання енергії.
                  Мізерна  величина  атмосферного  струму  –  прямий
           наслідок  низької  провідності  повітря.  Але  навіть  такий
           невеликий  у  планетарному  масштабі  струм  розв’язав  би
           глобальний атмосферний конденсатор усього за вісім хвилин,
           якби той постійно не підзаряжався. Електрорушійною силою,
           „двигуном”,  який  заряжає  іоносферу  додатно,  а  землю
           від’ємно,  служать  грози.  Усередині  грозової  хмари  різниця
           потенціалів  значно  вища,  ніж  між  іоносферою  та  землею.
           Створюється  вона  завдяки  розділенню  зарядів  у  теплих  і
           вологих  висхідних  потоках,  які  виникають  в  атмосфері  над
           нагрітою  Сонцем  земною  поверхнею,  та  ще  за  не  зовсім
           зрозумілими причинами наймілкіші водяні краплі та льодові
           кристалики заряжаються додатно, а більш великі  – від’ємно.
           Висхідні  потоки  легко  виносять  мілкі  додатно  заряжені
           частинки на більшу висоту, а великі, провалюючись під дією
           своєї  ваги,  в  основному  залишаються  внизу.  Різниця
           потенціалів    між     заряженими       областями     всередині
           електризованих  хмар  може  досягати  міліонів  вольт,  а
           напруженість поля 2000 В/см. Буцім-то перезаряджені Сонцем
           батарейки,  хмари  живлять  усе  глобальне  електричне  коло.
           Блискавки, які б’ють з підошви хмари, як правило, несуть до
           землі  від’ємний  заряд,  а  зверху  додатний  заряд  стікає  в
           іоносферу,  підтримуючи  різницю  потенціалів  у  глобальному
           електричному конденсаторі.
                  Просто зараз над планетою гримить 1500 гроз, кожної
           доби на небі виникає 4 мільйони блискавок, кожної секунди –
           50  (рис.  11.3).  Із  космосу  добре  видно,  як  пульсує  серце
           глобального  електричного  кола.  Але  блискавки  –  це  лише
           найбільш  помітні  прояви  ГЕК.  Вони  подібні  іскрястому
           контакту  в  розетці,  який  тріщить  і  спалахує,  тоді  як
           проводами  електрика  тече  непомітно.  Струми,  що  йдуть  в
           іоносферу  від  заряжених  хмар  (причому  не  тільки  грозових,
           але  й  шаруватих),  самі  по  собі  звичайно  не  породжують
           зорових  ефектів,  але  іноді,  під  впливом  особливо  потужних
           блискавок, ця частина ГЕК ненадовго візуалізується.
                                           260
     	
