Page 258 - 4262
P. 258

спрайти є прямою ріднею блискавкам, але не всім. Більшість
           блискавок  б’є  з  тої  частини  хмари,  яка  заряджена  від’ємна
           (вона в середньому розташована ближче до землі). Але 10 %
           блискавок, що досягають землі, стартують з області додатного
           заряду,  а  оскільки  основна  область  розташування  додатного
           заряду  більша,  ніж  від’ємного,  то  додатні  блискавки  більш
           потужні.  Вважається,  що  саме  такі  потужні  розряди
           породжують спрайти, які спалахують у мезосфері приблизно
           через соту долю секунди після розряду плану „хмари - земля”.
                  Червоно-фіолетовий  колір  спрайтів,  як  і  у  ельфів,
           пов'язаний  з  атмосферним  азотом.  Верхня  частина  спрайти
           світиться  однорідно,  а  от  нижче  70  км  розряд  буцім-то
           сплітається  з  каналів  товщиною  в  сотні  метрів.  Канали
           називають  стрімерами  за  аналогією  з  добре  відомими
           розрядами  – голочними  у гострих країв предметів  у грозову
           погоду  та  у  високовольтних  проводів.  Правда,  товщина
           земних струменів порядка міліметра, а в спрайтах вони в 100
           000 разів більші.
                  Гало – це однорідне червонувато-фіолетове свічення на
           висоті біля 80 км. Причина розряда, мабуть, та сама, що і  у
           верхньої частини спрайтів, але навідміну від них гало завжди
           виникає  прямо  над  спалахом  блискавки.  Спрайти  ж  можуть
           бути де-небудь збоку. Існує, скоріш за все, деякий зв’язок між
           спрайтами та гало, але його механізм поки що неясний. Вони
           з’являються то разом, то окремо один від одного. Можливо,
           гало  і  є  верхньою  частиною  спрайтів,  коли  напруженості
           електричного  поля  не  стало,  щоб  розряд  розповсюдився  в
           більш щільне нижнє повітря.

                         11.3 Глобальне електричне коло

                  Тепер розглянемо питання існування та обґрунтування
           земної  атмосферної  електрики.  Через  усі  ці  спрайти,  джети,
           гало  в  іоносферу  тече  електричний  струм.  Але  куди  він
           дівається  далі?  Адже  відомо,  що  стійкий  струм  можливий
           тільки  в  замкнутому  контурі.  Іоносферу  і  землю  можна
           вважати  провідниками.  В  одному  випадку  провідність
           забезпечують  вільні  електрони,  які  виникають  під  дією
           жорсткого  сонячного  випромінювання,  у  іншому  –  йони
           підземних вод, що завжди є в землі. При розрядах струм може

                                           258
   253   254   255   256   257   258   259   260   261   262   263