Page 225 - 4262

Альтернативне пояснення ефекту, що спостерігається -
двоповерхова будова провідної області. Верхній провідник
складається з окремих об´єктів на глибині від 10 до 20 км, а
нижній, більш провідний - на глибині 25 км.
Для вирішення цієї проблеми і уточнення потужності
та глибини залягання аномальних провідників були розглянуті
двовимірні моделі, в які були закладені єдині та окремі
аномальні області. Аналіз розрахованих та спостережених
значень параметрів методу МТЗ привів до висновку, що
найбільш імовірним потрібно вважати перший варіант, коли
на глибині 25 км розташований єдиний провідник з
неоднорідним розподілом питомого електричного опору та
зміненням покрівлі провідника по латералі.
Окрім цього, був зроблений висновок про те, що на
астеносферних глибинах (60-120 км) шару зниженого
питомого електричного опору або немає, або його сумарна
поздовжня провідність не перевищує 1000 См.
Але залишилося невирішено багато питань, наприклад,
вплив на результати магнітотеллуричних полів поверхневих
структур, об’ємний розподіл питомої електропровідності
аномальних тіл і зв’язок області високої провідності з
Криворізько-Кременчугською шовною зоною.
Для вирішення цих питань потрібно побудувати
об’ємну 3-D модель Кіровоградської аномалії
електропровідності. Як експериментальні дані були вибрані
індукційні параметри для періодів поля геомагнітних варіацій
100 с і 2000 с.
В основу першої моделі аномальної області були
закладені електричні параметри декількох геологічних шарів.
Осадові відклади характеризуються сумарною поздовжньою
провідністю від 5 См на УЩ до 2000 См в ДДЗ та частині
акваторії Чорного моря. Потужність цього шару коливається в
інтервалі від 100 м (в межах УЩ) до 10000 м (в межах ДДЗ).
Розповсюдження великої електропровідності в земній
корі визначалось за попередніми результатами плівкового
квазі-3D моделювання. Потужність провідних тіл та питомий
опір визначено за даними 2D моделювання.
Аномальні області високої електропровідності
визначені на фоні одномірного (1D) розрізу, який був

225