Page 199 - 4262

„Суббурі”, що є наслідком аврорального електроджету,
також можуть бути охарактеризовані цим типом індукції.
У методі індукційного зондування співвідношення
поміж компонентами магнітного поля на поверхні добре
провідного середовища, що називаються „наближеними
граничними умовами Леонтовича” - поміж електричним та
магнітного полем, але тільки для магнітного поля на сфері,
С. М. Ритовим записуються у вигляді (цей вираз вперше дав
А. В. Гульєльмі):  
i H    div H  H  grad   . (9.4)
0 r m     m
Тут Η r - амплітуда Фур’є вертикальної компоненти

магнітного поля, а    r , –магнітоваріаційний імпеданс.
m
Тобто це співвідношення вже не відповідає зондуванню в
одній точці, а у випадку латерально-однорідної моделі
(сферично-шаруватій), коли grad   0 , переходить у
 m
співвідношення 
i H    div H . (9.5)
0  m  
На цьому заснований метод градієнтного зондування,
який у випадку лінійно поляризованого поля джерела
зводиться до виразу, що пропонували М. Н. Бердичевський,
Л. Л. Ван'ян, Е. Б. Файнберг та У. Шмукер:
i H    2H / R tg . (9.5)
0  m  e
Це рівняння записано в геомагнітних сферичних
координатах, де R – радіус Землі,  – коширота місця
e
спостереження.

9.2 Магнітоваріаційне зондування

У випадку, коли divH нехтуючи мала („плоска

хвиля”), співвідношення (9.4) набуде вигляду

i H  H  grad   , (9.6)
0 r   m
а в декартових координатах відоме, як рівняння Візе-
Паркінсона:
 
H  A   r H ,   B   r H , , (9.7)
z x y

199