Page 195 - 4262

Усі наведені вище залежності ускладнюються через
наявність електричного поля, супроводжуючого різні
технологічні процеси буріння. Свердловина як локальний
елемент моделі представляє собою лінійний провідник,
потенціал якого формується завдяки окислювально відновним
процесам, які відбуваються на контакті бурової колони з
підземними водами та буровим розчином, і фільтраційних
потенціалів, що виникають при русі бурового розчину.
Додатковою завадою є магнітотелуричні поля, які наводять
змінний струм у буровій вишці. Аномалія свердловини як
джерела поля накладається на аномалію геопотенціалу, у
результаті чого сумарна крива розподілу потенціалу на
поверхі має один згладжений максимум і описується
квадратичною залежністю. Ця залежність відповідає моделі
лінійне джерело (свердловина) - точкове джерело (у районі
гирла свердловини) і представлена формулою (8.19).
 2 2
       I 2   1 x    lz  


       
2
2
1 l 2 ln   lz  x 2    lz     lz  x 2  x 2    lz    


  
    

Режимні зміни природного потенціалу на поверхні
Землі в районі гирла глибоких свердловин, що буряться в
Карпатах, підтвердили справедливість наведених теоретичних
посилань. Амплітуда та форма зареєстрованих кривих
розподілу потенціалу на поверхні визначається глибиною
свердловини, геомеханічним станом гірських порід, а також
залежить від технології буріння. Аномалії мають
ізометричний характер із максимумом, який відповідає осі
свердловини (рис. 8.5).

195