Page 183 - 4262

І  neV , (8.16)

де n - число зарядів в одиниці об’єму розчину; e - величина
одиничного заряду; V - осьова швидкість переносу об’єму
зарядів у свердловині. В описаному випадку швидкість
переносу зарядів максимальна, технологічний осьовий струм
має найбільше значення, але напрямлена у сторону,
протилежну природному струму (рис. 8.2, б). Тому сумарний
струм буде меншим від природного:
I  І  І . (8.17)
с е 
На основі співвідношення (8.17) можна вважати, що за
циркуляції розчину потенціали поля на поверхні Землі в
межах бурової знижуються, а за певних параметрів стають
від’ємними, тобто може відбуватися зміна знаку потенціалу.
При бурінні (рис. 8.3, в) напрямок технологічного
струму стає таким самим, як при циркуляції без буріння, але
сила цього струму менша, оскількик заряди рухаються по
спіралі і швидкість їх переносу по осі знижується. Тому
сумарний струм виявляється більшим. Крім того, буровий
інструмент (як метал) володіє високою провідністю,
відповідно, при його нарощуванні різко змінюється потенціал
біля гирла свердловини (спостерігається сплеск). Ймовірно, це
викликано тим, що буровий інструмент розряджає на собі
потенціал подвійного електричного шару на границі: стінка
свердловини – буровий розчин.
Абсолютна величина ГЕП максимальна в районі гирла
свердловини. Щоб вирішити питання про зміну інтенсивності
поля з віддаленням від гирла, розглянемо наступну модель.
Будемо розглядати свердловину, як вертикальний
провідник з розподіленим по ньому від’ємним зарядом.
Верхню пригирлову частину провідника вважаємо анодною
областю розглядаємого елемента. Потенціал від такої системи
можна розрахувати шляхом заміни верхньої частини частини
свердловини додатним точковим, а нижньої – рівним йому
лінійним від’ємним джерелом (рис. 8.3).
Припускаючи, що струм між ними рівний I ,
отримаємо в загальному випадку потенціал від точкового
джерела на поверхні Землі:
2
  I  2 x  z   l 2 , (8.18)


183