Page 179 - 4262
P. 179
існувати, поки існують градієнти геомеханічних напруг. Разом
із тим фактична величина електричного стаціонарного поля
дещо менша, ніж наведена в прикладах унаслідок наявності
для заряджених дефектів компенсуючої хмари.
Наші висновки підтверджуються безпосередніми
вимірами потенціалів на різних глибинах, що практично
здійснено за допомогою зонда, роль якого найкращим чином
відіграє бурова свердловина. Достатньо виконати режимні
виміри потенціалу на гирлі свердловини при бурінні відносно
будь-якого фонового електрода, при цьому потенціал повинен
зростати з глибиною. Вимірювання за вказаною схемою
проведені під час буріння глибоких свердловин у Західному
Сибіру і Прикарпатті. Результати вимірювань на одній із
свердловин представлені на рисунку 8.1. Навіть, якщо
вважати свердловину ідеальним зондом з бескінечною
провідністю, то на 3000 м прироста глибини відмічається ріст
потенціалу на 0,2 В. Отримані значення росту потенціалу
повністю співпадають з його порядком, розрахованим по
теоретичній формулі. Аномалії більш високих частот
пов’язані з проходом через різні за складом пласти, з
локальними змінами тисків і геомеханічних напруг, а також з
магнітотелуричним полем.
Рисунок 8.1– Крива зміни потенціалу на гирлі
свердловини при бурінні
179
