Page 13 - 4262

Особлива природа електричної провідності глинистих
порід, пористість яких значна, а проникність наближається до
нульової. Вона здійснюється залишковою водою, яка покриває
гелітові частки.
У літофіцированих осадових порід спостерігається чітка
залежність електричного опору від розміру уламкових часток
від глин до конгломератів. Електричний опір глин змінюється
від 1 до 20 Ом·м. Більше значення питомого опору у глин що
старші за віком і залягають глибше.
Аргіліти, які утворюються внаслідок діагенезу і
епігенезу глин, вже мають опір від 15 до 300 Ом·м. Глинисті
сланці, які утворюються при подальшому ущільненні і
дегідратації завдяки динамометаморфізму, вже мають
питомий електричний опір від 50 до 400 Ом·м.
Піски, які насичені прісним розчином, мають
електричний опір 10-25 Ом·м, але якщо розчин
мінералізований, то їх опір знижується до 0,5-3 Ом·м.
Пісковики, які утворюються з пісків завдяки діагенезу з
частковим заповненням пор цементом і дегідратацією, мають
електричний опір від 20 до 200 Ом·м.
У алевролітів електричний опір проміжний між
пісковиками і аргілітами.
У конгломератів електричний опір залежить від
особливостей уламків і типу цементу, тому він коливається
від 15 до 300 Ом·м.
Електричний опір мергелів залежить від співвідношення
глинистих і карбонатних фракцій, а також ступеня літофікації
і варіює від 25 до 300 Ом·м.
Карбонатні породи - вапняки і доломіти, як правило,
мають великий електричний опір. Але на значній частині
України розвинені морські крейдяні карбонатні відклади, вони
слабо літофіцировані, і тому їх опір коливається від 30 до 100
Ом·м. У щільних карбонатних відкладах електричний опір
складає тисячі Ом·м.
Хемогенні відклади - гіпси, ангідрити, солі різного
складу мають дуже великий електричний опір в декілька
тисяч Ом·м.
Метаморфічні породи мають дуже малу пористість,
меншу ніж 1-2 %, тому їх опір складає тисячі Ом·м. Але в цей

13