Page 9 - 4262
P. 9

Важливу  роль  у  розвитку  теорії  геоелектрики  на
           постійному  струмі  відіграли  також  дослідження  німецького
           вченого  Гуммелля  та  румунського  вченого  Стефанеску,  які
           розробили  методи  розрахунку  електричних  полів  точкових
           джерел за наявності плоскопаралельних поверхонь розділу.
                  З  1918  року  Україна  увійшла  до  складу  Радянського
           Союзу.  З  того  часу  розвиток  геофізики  та,  зокрема,
           геоелектрики  був  пов’язаний  із  розвитком  радянської
           геофізики.  Засновником  геоелектрики  в  Радянському  Союзі
           вважається Петровський О. О., який в 1924 р. вперше провів
           електророзвідувальні  роботи  методом  природного  поля  та
           методом  еквіпотенціальних  ліній  у  горах  Алтая.  В  1925  р.
           метод  еквіпотенціальних  ліній  був  поставлений  на  змінному
           струмі, а з 1926 р. в практику електророзвідки входить метод
           індукції.  З  1928  р.  Петровський  проводив  систематичні
           дослідження  в  області  радіохвильових  методів  розвідки.  В
           1928-29  рр.  за  ініціативою  відомого  геолога-нафтовика
           Голубятнікова  Д.  В.  електророзвідка  впроваджується  в
           практику  пошуків  і  розвідки  нафтоносних  і  газоносних
           структур.  Позитивну  роль  у  цьому  відношенні  відіграла
           робота Шлюмберже та його співробітників у районі Грозного
           (Росія) і Баку (Азербайжан).
                  Паралельно  з  розширенням  області  застосування
           геоелектрики  розвивались  її  теоретичні  основи.  Особливу
           роль    в   цьому     зіграли    роботи     Бурсіана    В.    Р.,
           Петровського  О.  О.,  Заборовського  О.  І.,  Альпіна  Л.  М.,
           Тихонова А. Н., Краєва О. П., Семенова О. С., Тархова А. Г.,
           Дахнова  В.  П.,  Бердачевського  М.  Н.,  Ваньяна  Л.  Л.,
           Комарова  В.  О.,  Свєтова  Б.  С.,  Шейнмана  С.  М.  Теоретичні
           наробки зазначених вчених далі використовуються в практиці
           робіт  із  геоелектрики  в  Україні.  Слід  зазначити  авторів
           підручників,  на  базі  яких  довгий  час  велась  у  вищих
           навчальних  закладах  підготовка  українських  геофізиків-
           електриків: Хмелевськой В. К. (Москва), Якубовський Ю. В.
           (Москва), Головцин В. М. і Скопиченко М. Ф. (Київ).
                  Щодо  історії  розвитку  української  геоелектрики,  то
           слід  відмітити  такі  заклади  як  Київський  національний
           університет  імені  Тараса  Шевченка  (Головцин  В.  М.,
           Скопиченко  М.  Ф.,  Гроза  О.  О.,  Вижва  С.  А.,  Рева  М.  В.),
           Інститут  геофізики  ім.  С.  І.  Субботіна  НАН  України

                                           9
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14