Page 129 - 4262
P. 129

6 МАГНІТОТЕЛУРИЧНЕ ЗОНДУВАННЯ.
                                ОСНОВИ МЕТОДУ

                  Метод     магнітотелуричного       зондування      (МТЗ)
           заснований      на      вивченні      природного       змінного
           електромагнітного  поля  Землі    -  магнітотелуричного  поля.
           МТЗ представляє собою різновид індукційного зондування з
           використанням  низькочастотного  електромагнітного  поля.
           Особливістю  МТЗ  стосовно  інших  методів  індукційного
           зондування  є використання поля природного джерела.

                       6.1 Різновиди геомагнітний варіацій

                  З  початком  використання  запусків  ракет  і  супутників
           Землі  у  високі  шари  атмосфери  геомагнітне  поле  стало
           предметом  великої  зацікавленості.  Раніше  вважали,  що
           магнітне  поле  Землі  простягається  на великі  відстані,  але    в
           даний час припускають, що хвости комет, які складаються з
           іонів,  простягаються  в  бік  Сонця  під  натиском  потоку
           заряджених  часток.  За  його  розрахунками  щільність  іон-
                                                                    3
           електронних  пар  поблизу  Землі  складає  біля  100/см .  Цей
           безперервний  корпускулярний  потік  називають  «сонячним
           вітром».  Вважається,  що  якщо  сонячний  вітер  існує,  то
           магнітне поле Землі повинно бути зосереджено в обмеженій
           області навколо Землі, розмір і форма якого залежить від сили
           сонячного  вітру.  Відповідно  до  даних,  що  отримані  на
           космічних  апаратах,  межа  земного  магнітного  поля  в
           напрямку  Сонця  знаходиться  на  відстані  біля  80000  км  від
           Землі   (магнітосфера     Землі).   За    межами     цієї   зони
           зареєстровано  магнітне  поле  з  інтенсивністю  магнітної
           індукції  близько  10  нТ.  У  міжзірковому  просторі  існує
           магнітне поле порядку 0,1 нТ.
                  Встановлено,  що  в  зовнішній  атмосфері  Землі  існує
           радіація  високої  інтенсивності,  а  також  були    виявлені  зони
           радіації. Ці зони отримали назву радіаційних смуг, або поясів
           Ван  Аллена.  Перша  смуга  простягається  від  960  до  8000  км
           над  земною  поверхнею;  друга  –  від  16  000  до  64  000  км.  У
           межах  внутрішньої  смуги  є  протони  з  високою  енергією.
           Протони малої енергії та електрони заповняють більш велику
           область.

                                           129
   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134