Page 9 - 4225

полягало у забезпеченні впливу на громадську думку. Відтоді у
діловій сфері США почала формуватися система корпоративних
ПР.
Активний розвиток практики стимулював її наукове

осмислення, вироблення теоретичних і методичних засад
функціонування ПР з урахуванням набутого досвіду, на основі
аналізу різноманітних практичних прийомів формування

громадської думки. Уперше ця проблематика системно була
представлена в опублікованій у 1922 р. книзі відомого
американського журналіста Волтера Ліппмана (1889-1974)
«Public Opinion» («Громадська думка»).

Фундатором систематизованої теорії і практики ПР вважають
Едварда Бернауза (1892-1995), який у 1923 р. видав книгу
«Crystalizing Public Opinion» «Утвердження громадської думки»,

в якій виклав своє бачення суті, можливостей і завдань ПР, а
також використав термін «консультації паблік рілейшнз» на
означення сфери діяльності, яка стосувалася повсякденного

життя населення.
Е. Бернауз наголошував на вадливості етичних принципів у
роботі з громадською думкою, підкреслюючи, що саме у

формування громадської моралі полягає обов’язок ПР перед
суспільством. Він започаткував і навчання фахівців з ПР у 1923 р.
Активно використовували ПР президенти США Франклін
Рузвельт, Джон Кеннеді, Ліндон Джонсон та Рональд Рейган.

З часом подібна практика поширилася на всі континенти,
утвердилася у всіх сферах суспільного життя, набула
інституційного оформлення. У Великій Британії, Франції,

Німеччині, Нідерландах та інших розвинених країнах цією
проблемою займалися відомі вчені та державні діячі протягом
усього XX століття, особливо у другій половині.
Широко розвинута ПР-індустрія у Великобританії, де першу

ПР-структуру було створено у страховій компанії Ллойд-Джордж
(1911 р.). У 1914 р. у державних органах було створено служби із
зв’язків з громадськістю, а в 1937 засновано Національну

асоціацію працівників ПР-мережі місцевого самоврядування; у
1948р. – Інститут паблік рілейшнз, який займається розробленням
нормативних документів, формуванням національної професійної

9