Page 118 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
природні, історико-культурні та історико-археологічні заповідники, об’єкти ландшафту, що охо-
роняються, заказники, ландшафтні, етнографічні, дендрологічні, ботанічні, зоологічні парки, ре-
гіональні рекреаційно-ландшафтні зони, гідропарки, лугопарки, лісопарки – залежать від різної
функціональної спрямованості – охорона пам’яток icтopiї, культурної спадщини, цінного ланд-
шафту та дендрології, організації туризму та екскурсій.
схоронність і збільшення природних компонентів міського ландшафту, забезпечення ви-
сокого рівня рекреаційного обслуговування визначають якість життя міського населення. Необ-
хідно використовувати системний, комплексний підхід до організації ландшафтного дизайну у
структурі міського середовища, що сприяє реалізації принципів екологічної стійкості, гумані-
зації й соціальної орієнтованості міського середовища, підтримці балансу природних і антропо-
генних компонентів міського ландшафту й реалізації рекреаційних потреб міського населення.
сьогодні очевидна необхідність синтезу базових методів ландшафтно-містобудівної реконструкції
рекреаційних зон у структурі великих міст, що забезпечать стійкість рекреаційної функції, які
можуть стати основою для формування подібного підходу.
На підставі вивчення вітчизняного й закордонного досвіду, до основних сучасних методів в
області ландшафтного проектування можна віднести наступні:
1. екологізація садово-паркових об’єктів. збереження або відтворення там, де це
можливо,природної основи ландшафту. Розрахунки на його життєздат-ність і самооновлення.
Активний захист об’єктів «зеленої» спадщини від міського середовища й «внутрішнього» рекре-
аційного впливу. Виділення в парках і садах спеціальних зон і центрів екологічного виховання.
Поява парків нового типу, головним завданням яких буде вивчення екологічних закономірнос-
тей, охорона природного ландшафту, поширення екологічних знань.
2. Використання можливостей сучасного науково-технічного прогресу: ландшафтна рекуль-
тивація порушених територій; створення садів на й під дахом; вплив технічних засобів на ме-
тоди будівництва садово-паркових об’єктів, на процес догляду за насадженнями, формування
штучних водойм і рельєфу; поява нових видів озеленення на виробничих майданчиках, заводах,
при наукових установах, складних транспортних вузлах та ін. за особливою технологією, що
пред’являє підвищені вимоги до навколишнього середовища.
3. Розвиток і ускладнення систем озеленення, пов’язане з ростом міст і їх агломерацій.
Включення садів і парків у містобудівні структури всіх рангів, починаючи від житлових районів
і закінчуючи великими регіональними утворами. При цьому перспектива кожного саду й парку
визначається з обліком функціонально-планувальних, оздоровчих, естетичних і інших факторів,
які є взаємозалежними. «зрощування» садів і парків з культурними, торгово-виставковими,
спортивними комплексами. Розвиток лінійних парків, пов’язаних з пішохідними комунікація-
ми й великими зонами відпочинку й туризму.
4. Вплив часу на процес розвитку й функціонування парків. Облік добових, тижневих,
сезонних ритмів їх функціонування в «буденному» і «святковому»режимах. Облік довгочасної
перспективи формування парку, гнучке реагування садовопаркового об’єкта на можливі зміни
ситуації в майбутньому. Виявлення у вигляді парку, у його функціонально-планувальній стру-
ктурі тимчасових «шарів» шляхом збереження історичної частини, протиставлення нових і ста-
рих елементів, їх розвитку, закріплення сформованих традицій. Поява нових парків, пов’язаних
зі збереженням «епох» – етнографічних, археологічних, геологічних, військовомеморіальних

118